До кабінету директора — у ролі журналістів

З нового навчального року редакція «Козельщинських вістей» разом із Козельщинським Будинком дитячої та юнацької творчості запровадила спільний проект — гурток «Юний журналіст». З перших же днів навчального року в ньому найактивніше займаються козельщинські школярки Наталя Кравченко,
Софійка Колісніченко та сестрички Даринка і Софійка Міщенки. Вони ще тільки вчаться збирати інформацію для журналістських матеріалів, працювати з нею, брати інтерв’ю — словом, пробувати себе у ролі журналістів.
Напередодні професійного свята освітян дівчатка вирішили зробити своєрідний подарунок-сюрприз для своїх учителів у вигляді інтерв’ю з директоркою Козельщинського ліцею, де вони навчаються.
Що з цього вийшло — судити вам, шановні читачі.
А ми запрошуємо учнів навчальних закладів з інших населених пунктів Козельщинського краю приєднатися до цих дівчаток і стати юними журналістами, «очима», «вухами» — словом, помічниками «Козельщинських вістей»!
Обіцяємо, що вам буде цікаво!

На фото зліва направо:
Софія Колісніченко, Наталія Кравченко, директор Козельщинського ліцею Наталія Івашина, Дарина та Софія Міщенки

День учителя завжди несе хвилюючі миті не лише для викладачів, але й для нас, школярів. Ми звикли бачити своїх учителів у класі біля дошки,коли вони розказують нам щось нове, пояснюють незрозуміле або викликають когось із нас відповідати, ставлять оцінки, роблять записи у наших щоденниках… А директор школи (зараз — ліцею) — взагалі постать, яка має викликати острах, особливо у тих, хто частенько порушує дисципліну чи не любить навчатися. Виклик до кабінету директора завжди асоціювався з чимось не дуже приємним…
Але напередодні Дня вчителя ми спробували зламати такий стереотип і поспілкуватися з директором нашого ліцею Наталією Олександрівною Івашиною хоч і в її кабінеті, але неформально, і поставити їй запитання, які цікавлять мало не всіх учнів нашого ліцею

— Наталіє Олександрівно, чи важко бути директором? Як Ви плануєте свій робочий день?
— Я б не сказала, що це важко,але роботи, і взагалі повноважень — дуже багато. Те, що я збираюся робити зранку, ніколи не здійснюється: планую одне, а робити доводиться інше. Ось, наприклад, до нас сьогодні приїхала перевірка з Держпродспоживслужби (Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів — ред.). Потрібно було працювати з нею, надавати необхідні документи, показувати, як ми працюємо… Тож треба бути готовим і до таких зустрічей, а крім них, ще й уроки та лінійки проводити, контролювати не лише весь навчальний процес, але й фінансову діяльність нашого закладу.

Чи є у вас улюбленці?
— Для мене всі діти однакові, я ніколи нікого не ділю на кращих і гірших. Але коли вони закінчують школу, я роблю для себе відповідні висновки про кожного.

— Як Ви ставитеся до тих, хто не хоче вчитися?
— Так само, як і до тих, хто хоче чогось навчитися. Адже кожна дитина — це особистість. Я вважаю, хороші оцінки ще не є показником порядності людини. Показники навчання багато в чому залежать від здібностей. Але й дитина, яка погано вчиться, може мати багато інших талантів.

— А як можна виявити ці таланти?
— У школі завжди працювали і працюватимуть різні гуртки. Наприклад, «Євроклуб», «Веселі нотки», «Психолог», секції волейболу, баскетболу, військово-патріотичного виховання і багато інших. Кожен може обрати, що кому до вподоби, і показати свої таланти.

Нам би хотілося, щоб у ліцеї проводили вечори відпочинку для учнів середніх класів. Чи це можливо?
— Усе залежить від вас. Якби діти поводилися б на цих вечорах належним чином, тоді я б дозволила проводити вечори по п’ятницях, як для старших, так і для п’ятих-сьомих класів.

Чи можна,щоб у нашому шкільному буфеті продавалися продукти правильного харчування: фрукти, овочі, горіхи тощо?
— Буфет — це не наше підприємство,а районної споживчої спілки. Але все одно він контролюється і перевіряється належним чином, у тому числі проходить і перевірку медсестри. І тому деякі продукти заборонені для продажу. Але у нас завжди є булочки, пиріжки, соки, бутерброди.

— Нас дуже напружує те, що кожного дня ми маємо по сім уроків. Надто велике навантаження, а ми ж хочемо ще й займатися у різних гуртках, у музичній школі, і все це важко сумістити. Чи можна запровадити шестиденний режим навчання, щоб було по шість уроків щодня?
— На жаль, це не в моїй компетенції. У нас затверджений навчальний план, а з ним — і тижневе навантаження у годинах. За цим планом маємо п’ятиденний навчальний тиждень. У п’ятих-восьмих класах план складає 33 години на тиждень, а у дев’ятих-одинадцятих — 37 годин, і ми не можемо їх розділити так, щоб не було по сім уроків.

Наші запитання поки що закінчилися. Але на прощання Наталія Олександрівна сказала: «Я рада була поспілкуватися з вами. Якщо виникнуть якісь запитання, можете приходити до мене в будь-який час. Спробуємо разом знайти на них відповіді». Що ж, будьте певні, Наталіє Олександрівно, ми скористаємося Вашим запрошенням, бо життя ліцею насичене і може викликати масу різних запитань від нас і наших однокласників. Дякуємо за розмову — і зі святом Вас і всіх наших учителів!

З директором
Козельщинського ліцею спілкувалися
Софія КОЛІСНІЧЕНКО,
Дарина та Софія МІЩЕНКО,
Наталія КРАВЧЕНКО,
члени гуртка «Юний журналіст»
Козельщинського Будинку
дитячої та юнацької творчості

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *