Кримінальні мелодрами — під збільшувальним склом

Ви вже познайомилися з кількома персонажами, які порушили закон і відбувають за це покарання. Сподіваюся, вам удалося поглянути на них як моїми очима, так і очима правоохоронних органів і правосуддя. А сьогодні я, навпаки, дам можливість побачити іншу сторону — органи правосуддя, причому очима не лише засуджених, а взагалі — пересічного громадянина, у нашому випадку — козельщанина

Зізнаюся, у нашому місцевому суді я не була років зо десять. Асоціація відтоді залишилася не дуже приємна: похмуре, давно не ремонтоване приміщення з «доісторичними» меблями й такими ж «доісторичними» технічними можливостями; звідси хочеться вийти якомога швидше. Сьогодні ж зміни разючі: сучасний ремонт, нові меблі, зали судових засідань з новітнім обладнанням, яке дозволяє вести засідання у режимі відеоконференції та розглядати справи навіть без перебування їх фігурантів безпосередньо у залі суду, — для цього достатньо відеозв’язку. На вході — куточок для відвідувачів з бібліотечкою популярних журналів; для дітей — розмальовки, кольорові олівці та фломастери, щоб малюки мали чим зайнятися, доки їхні мами чи тата владнають свої справи. А ще — зразки позовних заяв і комп’ютер, на якому тут же можна набрати свою заяву чи будь-який інший необхідний документ.
Голова Козельщинського районного суду Михайло Оксенюк запевнив, що у Козельщині безперешкодний, зручний і комфортний доступ до правосуддя — не просто слова.
— Сьогодні ми є учасниками запровадження проєкту «Електронний суд», завдяки якому учасники судових процесів мають змогу значно заощадити час і гроші. Крім цього, на нашій веб-сторінці офіційного порталу «Судова влада України» викладена максимальна кількість інформації про Козельщинський районний суд: адреса і номери телефонів, склад керівництва, список суддів, структура апарату, нормативні документи, що регулюють різні напрямки організації нашої роботи, новини та події; і головне — список справ, призначених до розгляду, — зазначив Михайло Миколайович. — Уся інформація достовірна й актуальна. Задавши необхідні параметри пошуку, відвідувачі сайту можуть швидко знайти необхідну їм справу, дізнатися про місце, дату і час проведення судового засідання. А ще маємо власну сторінку на фейсбуці.

Михайло Оксенюк

До речі, прес-служба нашого районного суду надала ще одну не менш цікаву інформацію. Громадською спілкою «Мережа правового розвитку» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) у рамках Програми «Нове правосуддя» в Україні 2019 року було реалізовано проєкт: моніторинг прозорості та доступності судів Полтавської області через оцінку відвідувачами суду. Козельщинський районний суд серед інших судів Полтавської області за виміром «Доступність суду», «Дотримання термінів судового розгляду», «Сприйняття роботи судді» отримав найвищу оцінку своєї діяльності. А за вимірами «Зручність і комфортність перебування в суді», «Повнота і якість інформації» — перебуває у трійці кращих судів Полтавської області.
Ось у цих стінах і вирішуються сотні й тисячі людських доль, у тому числі й долі героїв моєї публікації. Я не обмовилася: саме тисячі. Бо минулого року судді Козельщинського районного суду розглянули 1618, а протягом 9 місяців поточного — 1305 справ. Замість трьох суддів, як зазначено у штатному розписі, нині працює всього два. Середня кількість справ, розглянутих одним суддею у минулому році, становила 809 — а мала би бути на рівні 183 (саме таке річне навантаження визначене Радою суддів України). Неважко спрогнозувати, що цьогоріч фактичне річне навантаження на одного суддю Козельщинського районного суду в 5 разів перевищуватиме згаданий вище показник.
— Отже, Вам потрібно працювати не просто швидко, але і якісно, професійно — адже рішення приймаються від імені держави, а це неабиякий тягар відповідальності. Яким чином домогтися цього? — запитую у пана Оксенюка.
— Суддя здійснює правосуддя на основі  Конституції та законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права, своїми професійними знаннями і життєвим досвідом, а також внутрішнім переконанням. Я не повинен підпадати під вплив емоцій, оскільки від прийнятого мною рішення залежить доля людей.
Звісно, всі особистості різні. Одні спроможні відчувати величезну гаму переживань, іншим це недоступно; одні вміють контролювати свої емоції, інші на це неспроможні. Але суддя під час своєї професійної діяльності повинен постійно контролювати себе. Самоконтроль в екстремальних ситуаціях дозволяє уникнути паніки та впливу, залишатися максимально відстороненим, дотримуватися принципу справедливості, а отже ухвалювати зважені рішення, які б користувалися довірою суспільства,
— підсумував Михайло Миколайович.

Оновлений зал судових засідань

Якраз про якість прийнятих рішень і довіру до них свідчить конкретна історія конкретної людини. Був такий випадок, коли Козельщинський районний суд розглядав справу відносно особи, яка займалася збутом наркотиків. Суд визнав її винною, але обвинувачений подав апеляційну скаргу на розгляд апеляційної інстанції, яка, у свою чергу, виправдала цю людину. Але через деякий час Верховний Суд України скасував-таки виправдовувальний вирок апеляційної інстанції, направивши при цьому справу на новий розгляд. У результаті повторного перегляду апеляційної інстанції було підтверджено правомірність рішення саме Козельщинського районного суду. Але все це зайняло більше двох років. І за цей час судді довелося вислухати масу претензій з боку родичів обвинуваченого: мовляв, суд дав неправильну оцінку, не врахував усі факти й обставини справи тощо…
Оце і є показник якості роботи районного суду. Якщо ж говорити мовою цифр, то з початку року на винесені судом рішення у цивільних справах надійшло 23 апеляційних скарги, а скасовані рішення лише у двох справах та змінено одне рішення. Протягом минулого року сторони оскаржили 11 вироків суддів Козельщинського районного суду, з них апеляційна інстанція змінила всього два.
Що ж, як бачимо, немає приводу звинувачувати наших місцевих суддів у необ’єктивності. Натомість ліпше звернутися до них як до експертів нашої теми: чому людина йде на правопорушення та злочин? Михайло Оксенюк працює у Козельщині суддею більше десяти років, тож має певні міркування, які ґрунтуються на життєвому та професійному досвіді:
— Будьте певні: більшість (тобто відсотків 70-90) людей, які скоїли злочин умисно, ніколи не виправляються. Ось цей діалог повторюється часто й густо і є красномовним прикладом. Під час судового засідання починаю з’ясовувати причину крадіжки: «Чого Вам не вистачало?» — «Грошей не було.» — «А Ви працюєте?» — «Ні.» — «А що Вам заважає?» — «Немає роботи.» — «А в Центр зайнятості зверталися?» — «А що це таке?» — «Це структура, яка може допомогти знайти роботу.» — «А-а-а, це щоб у Глобине їхати на м’ясокомбінат? Ні, не хочу, там важко працювати.» — «Ну, добре, он гірничозбагачувальний комбінат, там більше платять, але й більше працювати потрібно. Люди до п’ятнадцяти тисяч отримують.» — «Ні, це важко, та й треба рано вставати…»
Тобто, бачимо від самого початку, що ця людина працювати не буде. А держава все ж таки дає їй можливість виправитися, тобто іспитовий термін: якщо, звичайно, злочин не є тяжким, наявні певні пом’якшуючі та відсутні обтяжуючі обставини. При цьому суд завжди покладає на цю людину певні обов’язки: працевлаштуватися, ходити на реєстрацію в органи пробації, щоб держава була впевнена, що ця особа перебуває за місцем свого проживання… На жаль, далеко не всі виконують ці обов’язки. І тоді суд, за поданням органу пробації приймає рішення про направлення людини у місця позбавлення волі. А засуджений просить: дайте мені новий шанс. Але ж то й був його шанс, і він ним не скористався. Звісно, місця позбавлення волі нікого не виправляють. Після них людину більше нічого не цікавить, бо там вона набула певного досвіду, навчилася, як продовжувати коїти злочин, не підкорюватися законові, обходити його. То про яке виправлення може бути мова?

Як би там не було, але ці люди живуть поруч із нами, у нашій громаді, на нашій вулиці, в сусідньому будинку. І нам потрібно співіснувати — нікуди від цього не подінешся; якщо можливо — якимось чином впливати, допомагати або ж виховувати. Наскільки це реально? Читайте у наступному випуску, далі буде.

Надія ЛИТВИН

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *