Найпоширеніші забобони стосовно Причастя

Багато людей, які сповідують християнство, ще не розлучилися з язичницьким світоглядом. Навіть приступаючи до великої святині — Причастя, приймаючи у себе Плоть та Кров Христову, люди начебто, й православні за формою і навіть трохи за змістом, мислять елементами язичництва.
Ось кілька найпоширеніших прикладів забобонів про Причастя

1. У ніч після Причастя спати не можна — розгубиш всю благодать.
Тут наявне механічне розуміння Таїнства, де благодать сприймається, як якась енергія, яку можна черпати автоматично. Вдень благодать працює, а уві сні витрачається даремно. Але Церква — це не магазин, а благодать — не товар. Життя з Богом, уподібнення Христу — мета християнина, і все, що даровано Церквою, в тому числі й Таїнства, служить для встановлення або підтримки зв’язку з цим і вдень, і вночі.
2. Перед Причастям після півночі не можна ковтати слину і чистити зуби.
Це не стільки забобон, скільки перестраховка від порушення форми здійснення Таїнства. Мовляв, якщо проковтнув слину, то таїнство не буде дійсним. У «Пам’ятці християнину, який бажає приступити до Святої Чаші для причастя Животворящого Тіла і Крові Христових» є з цього приводу наступне повчання: «…якщо хто-небудь, постуючи для прилучення Святих Тайн, вмиваючись або перебуваючи у лазні, проковтнув трохи води, чи повинен такий причаститися?
Як відповідає у своєму канонічному посланні святитель Тимофій Олександрійський: «Повинен. Бо інакше сатана, знайшовши можливість віддалити його від Причастя, частіше буде робити те ж саме».
3. Благодать Причастя «діє» 6 тижнів. Є ще варіації на цю тему, коли говорять, що три дні після Причастя диявол не може підступити до людини.
Ці числові характеристики побудовані за класичною забобонною схемою: автоматично убезпечити себе від тривог. У даному випадку 6 тижнів можна розслабитися, а потім — знову до церкви за благодаттю.
4. Після Причастя не їдять виделкою, щоб «благодать не проколоти». 
Анекдотичне марновірство, яке не потребує коментарів з причини свого повного безглуздя.
5. Після Причастя позіхати не можна – Святий Дух вилетить, а біси залетять.
У цьому марновірстві відображено примітивне уявлення про Духа Святого. Крім того, якщо біси так легко опановують нещасного християнина після Причастя, тоді вже краще взагалі мовчати, не відкривати рот, не їсти й не пити. Залишається ще запитання: чому біси влітають лише через рот, а не через вуха, наприклад, і чому саме під час позіхання?
6. Причастя потрібне для очищення організму та для підняття гемоглобіну в крові.
Тут яскраво виражена відсутність релігійної свідомості. Замість Бога людина шукає ліки. А Причастя сприймає як магічний обряд. Схожим чином мислять ті батьки, які приводять своїх дітей на Причастя лише з метою «щоб не хворів».
7. Причастя у архієрея сильніше, ніж у простого священника.
Людина намагається таким чином «посилити» Таїнство. Адже це набагато легше, ніж гідно підготуватися до прийняття Святих Дарів. Усі ці забобони об’єднує ще одна спільна риса — віра не в Бога, а в магію, в алгоритм дій, який допомагає сам по собі. Від нас — ритуал, нам — благодать. Відходить на другий план зустріч із Богом, спілкування з Ним, порятунок — це все дуже складно і незрозуміло.

Джерело: 
«Світло Православ’я»

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *