У християн розпочинається Великий піст

2 березня — початок найдовшого і найсуворішого у православній релігії посту.
«У Великім пості не ходи в гості». Триває сім тижнів і закінчується на Великдень. Церква ділить його на дві частини — Святу чотиридесятницю і Страсну седмицю

Святу чотиридесятницю (42-денний піст) встановлено у пам’ять багатьох біблійних подій, що тривали 40 днів або 40 років, а Страсну седмицю — як нагадування про страсті, тобто страждання Господні. З Великим постом починалася робота у селянському дворі — лагодився реманент, готувалося насіння до весни, чоловіки сідали за ткацькі верстати, жінки допрядали, дівчата вишивали, готуючи собі посаг.
Перший тиждень у народі зветься Збірним, а його неділя — Збірною. Колись у першу неділю Великого посту молодь збиралася на околиці села і вибирала на всю весну дівчину, щоб керувала веснянками — закликаннями весни, що супроводжуються магічними діями і танцями. Церква називає першу неділю Великого посту Неділею торжества православ’я: вона присвячена споминам повернення ікон у церкву після перемоги над іконоборчеською єрессю у 843 році.
Перший день Великого посту зветься чистим понеділком, оскільки присвячений очищенню від гріхів минулої веселої Масляної. Господині нічого не варили, пекли тільки жилаві, або жилавники — житні коржі, від чого понеділок називають також Жилавим. У суботу першого тижня Великого посту вшановується пам’ять великомученика Федора Тирона, тому весь тиждень зветься Федоровим. У п’ятницю на честь угодника в церкві освячують коливо (поминальну кутю), а в суботу святять мед — символ урятування, замовляють панахиду за померлими родичами. Вважається, що, зерно, освячене у цей день, захищає оселю від недобрих людей.
Друга неділя присвячена пам’яті святителя Григорія Палами — видатного богослова ХIV століття. Цього ж дня вшановується пам’ять усіх преподобних отців Києво-Печерських, які спочивають у Ближніх і Дальніх печерах.
Третя неділяХрестопоклонна, або Середохресна, Середопісна. Так зветься і тиждень. Неділя ж припадає на середину Святої чотиридесятниці, а в церквах цього дня на середину виноситься хрест як нагадування про спокуту Христа і для заохочення віруючих до продовження другої половини чотиридесятниці.
Четверта неділя і тиждень Великого посту теж звуться Середохрестом і Середопістом, оскільки цей тиждень є серединою всього посту. А церква присвячує четверту неділю Іоаннну Лествичнику.
П’ятий тиждень Похвальний, оскільки в суботу — день Похвали Пресвятої Богородиці. Він встановлений у пам’ять про дивовижне позбавлення Візантії від вторгнення персів та аварів у 627 році. Цього дня у церквах здійснюється акафіст — особлива служба з пісень і молитов, що прославляють Богородицю. Працювати у цей день вважається гріхом, але розсаду сіяти можна.
Шостий тиждень — Вербний, або Квітний. У неділю цього тижня прийнято святити вербу, якій приписується магічна сила. Цією вербою лікують головний біль, пропасницю, ревматизм, шлункові захворювання тощо. За народними повір’ями, цього тижня не можна сіяти городину, бо буде ликувате, як верба.
У п’ятницю Вербного тижня закінчуються 40 днів Великого посту, а в суботу приходить свято Воскресіння Лазаря, тому Вербна субота зветься також Лазаревою. За біблійними оповідями, Лазар був другом Ісуса і, коли помер, то його воскресив саме Ісус. Завдяки цьому багато людей увірувало в Господа, а Лазар ще 30 років залишався живим, був єпископом на Кіпрі, де й помер. Колись цей день був святом дітей.
У Вербну неділю — Вхід Господній в Єрусалим. Це велике свято, яке відноситься до числа двунадесятих, тобто до 12 найголовніших. Його виникненню теж послужили біблійні оповіді: Ісус в’їжджав до Єрусалима на ослиці, люди встеляли йому шлях пальмовим гіллям, тим самим вітаючи Спасителя. Оскільки у нас пальма не росте, то з давніх часів в Україні цього дня було прийнято святити вербу — дерево, яке згадується у Святому Письмі і яке дуже швидко розпускається.
Сьомий тиждень Великого посту — Страсний, оскільки символізує останні дні земного життя Ісуса і його страсті, тобто страждання. Називають його також Білим або Чистим, тому що здавна до зустрічі Великодня наші предки прибирали оселю, наводити чистоту.
За назвами тижня відповідно звуться й дні, які ще називають великими. Одним із основних днів тижня є четвер — це день весняного очищення.
У Велику п’ятницю, коли був розп’ятий Спаситель на хресті, у храмах читають Євангелія про Його страждання. Це дуже суворий пісний день. Цього дня печуть паски, а займатись іншою роботою є великим гріхом.
У Страсну суботу (вона зветься також Великодньою) фарбують яйця. За народними віруваннями, зроблені у суботу, вони зберігаються протягом усіх великодніх свят. Фарбують (здебільшого у червоний колір) 13 яєць — за числом 12 апостолів і Христа. Згідно з переказами, фарбування яєць завдячує своєму початкові святій Марії Магдалині, яка, вперше поставши перед римським імператором Тіберієм, піднесла йому в дар червоне яйце з привітанням: «Христос Воскрес!». Яйце відіграє подвійну роль: воно є символом гробу і виникнення життя на землі. А червона фарба знаменує відродження крові Господньої. Перше фарбоване яйце зберігають і застосовують його від хвороб і пожеж. Так само бережуть і лушпиння. Топтати ногами рештки пофарбованого яйця вважається великим гріхом.

Джерело: zz.te.ua

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *