Зберіг цю наповнену невимовним трагізмом пісню

Цього року минає 75 років з Дня перемоги над фашистською ордою. Неспинний плин часу віддаляє нас від того дня — 9 травня 1945 року. Але не повинна у нас згаснути пам’ять про тих, хто творив цю перемогу не тільки на фронтах війни, а й у тилу — на заводах, фабриках, полях, хто непохитною волею, напруженою працею після війни піднімали з руїн державу і самі піднімалися з колін.
Я добре пам’ятаю кінець сорокових і п’ятдесяті роки, живучи у хуторі Кринках поблизу с.Сушок. Люди працювали на полях городньої бригади, вели домашнє господарство. Працювали важко, жили бідно, але були дружні, завжди готові прийти на взаємовиручку.
У рідкі хвилини дозвілля у когось збиралися родичі, сусіди, друзі, щоб якось розбавити одноманітну буденщину, відпочити, погомоніти, поділитися радощами, печалями, планами й обов’язково — поспівати. А співати вони вміли… Задушевно, щиро, гарно і багатоголосо. З незбагненним дитячим захопленням я слухав цей спів. Я взагалі любив музику. У сусіда О.Я.Сушка був патефон. І я, аби довше його слухати, завжди об шмат цеглини точив голки.
Де гармошка чи духовий оркестр — там і я, любив слухати українські народні пісні, а найбільше — про війну. Та особливо хвилювала мою дитячу душу одна — «Ой, синочку, сину». Я запам’ятав мелодію, слова і часто сам її наспівував.
Пізніше, опанувавши баян, підібрав мелодію, записав слова і зберіг цю наповнену невимовним трагізмом пісню, яку чув лише у своєму селі.
Тому і пропоную її читачам як пам’ять про грізні воєнні і повні трудової звитяги повоєнні роки.

Євген ОПРИШКО

Ой, синочку, сину
(Народна пісня про війну)

Розпрягайте коні та йдіть на врага.
Усі зкричали: «Гей, ура, ура!» (2 р.)

Там старенький батько окопи копав
І здалека бачив, як бієць упав. (2 р.)

Він здалека бачив, як бієць упав, —
Пішов подивитись — його син лежав. (2 р.)

Прийшов він додому та й сів край стола,
Схиливсь на рученьки — болить голова. (2 р.)

А стара питає: «Чом, старий, сумний,
Мабуть, наш синочок уже неживий?» (2 р.)

Взяв соснові дошки і зробив труну,
Та й заплакав гірко: «Сину, мій, сину». (2 р.)

Оце тут, синочку, світ для нас увесь —
Висока могила, ще й дубовий хрест. (2 р.)

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *