Ще й орден Слави…

Григорій СЕРДЮК, член Національної спілки журналістів України

О.П.Фесюра з сином Михайлом. 1937 р.

Уродженець с. Василівки (нині с. Красносілля) Олександр Пилипович Фесюра, 1903 року народження, був призваний до лав Червоної Армії по мобілізації Козельщинським райвійськкоматом восени 1943 року.
З 26 вересня цього ж року і по травень 1945-го проходив службу в 104-му окремому саперному батальйоні на посаді командира відділення у званні сержанта.
Брав участь у багатьох кровопролитних боях. Про героїзм і мужність хороброго воїна свідчать, зокрема, 11 подяк Верховного Головнокомандуючого та бойові нагороди.
Так, подяки за зразкові бойові дії О.П.Фесюра одержав при визволенні міста Кіровограда (нині Кропивницький); при здійсненні прориву й участь у боях за міста Звенигородку, Шполу, Смілу, Богуслав і Канів; при форсуванні Дністра і виходу на державний кордон СРСР, при звільненні міста Кишинева; при прориві потужної, глибоко ешелонованої оборони німців на західному березі Вісли; за оволодіння містами Сохачів, Скерневіце, Лович, Врославек, Божесьць-Куявськи, Гнезен (Гнезно); у боях під час вторгнення в Німеччину, при прориві оборони німців у наступі на Берлін, у боях за оволодіння Берліном.
Був нагороджений медалями: «За звільнення Варшави», «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», «50 років Збройних Сил СРСР».
Але найвищою бойовою нагородою став орден Слави ІІІ ступеня, про що до останнього часу мало хто й знав. Неймовірно скромним був фронтовик.
О.П.Фесюра був демобілізований на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 23 червня 1945 року.
А восени 1943 року був мобілізований у діючу армію 17-річний син Олександра Пилиповича – Михайло, який форсував Дніпро, брав участь у запеклих боях на Правобережжі і загинув на підступах до Кривого Рогу.
У повідомленні (похоронці) було написано: «Ваш син, стрілець 89-го гвардійського стрілецького полку, гвардії рядовий Фесюра Михайло Олександрович, уродженець Полтавської області Козельщинського району с. Василівка, в бою за соціалістичну Батьківщину, вірний військовій присязі, проявив мужність і героїзм, був убитий 31 січня 1944 року біля села Нова Софіївка Софіївського району Дніпропетровської області».
А дочка О.П.Фесюри Лариса була вивезена в німецьке рабство та, слава Богу, залишилася живою і повернулася додому.
Ось так нівечила людські долі ота жахлива війна…
Це лише дуже коротка розповідь про трьох осіб із великої родини Фесюрів, доля якої є хвилюючою і багато в чому повчальною. Але це вже тема для окремої детальної розмови.

Використані матеріали:
Домашній архів правнуки О.П.Фесюри – Ольги Павлівни Дудки.
Книга Пам’яті України. Полтавська область. 5. Кобеляцький район, Козельщинський район, Котелевський район. – Полтава: Полтавський літератор, 1996. – С. 391.

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *