За кожну з нагород пролито кров

Є ким пишатися козельщанину Владиславу Тристану. З перших днів війни його двоюрідний дід з Андрійків, Григорій Якович Андрейко, 1922 року народження, став до боротьби із німецько-фашистськими загарбниками. На жаль, його молоде життя обірвалося на полі бою. Та про його подвиги рідні й досі пам’ятають, а на згадку нащадкам зберігають ордени й медалі славного фронтовика. Копіями нагородних листів Владислав поділився з нами.

Так, у нагородному листі від 17 травня 1943 року пишеться:
«Командир гармати Андрейко при виконанні бойових операцій у районі станиці Кримської з 2 до 7 травня 1943 року чітко і швидко приймав і виконував команди командира машини. Гармата і кулемети під час бою працювали безвідмовно. Сержант Андрейко працював завзято й наполегливо, проявив себе мужнім воїном РСЧА. Цим самим він допоміг командиру машини знищити два танки, три ДЗОТи, мінометну батарею, дві гармати, два кулемети і до 49 гітлерівців.
Гідний урядової нагороди — ордена «Червона зірка».

14 червня 1943 року за проявлені мужність і відвагу у боях Григорій Якович був удостоєний медалі «За відвагу».
«Командир башти сержант Андрейко у боях за Соціалістичну Батьківщину показав себе безстрашним, сміливим і рішучим воїном, уміло відшукував ворожі вогневі точки і точно повідомляв командиру машини їх місцезнаходження, швидко і чітко заряджав гармату, чим забезпечив командиру машини у бою 1.06.43 р. за висоти 121.3 можливість у районі станиці Молдаванської знищити дві гармати, один танк, два міномети, дві кулеметні точки і до 20 гітлерівців», — повідомляє супровідний нагородний лист.

10 жовтня того ж року уже старший сержант, командир башти танку «Т-34» першого танкового батальйону 63 відділення танкової бригади Григорій Якович Андрейко був нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеню — на жаль, посмертно. 4 жовтня 1943 року 21-річний воїн загинув.
«Товариш Андрейко у складі екіпажу танку «Т-34» у районі х.Солоний 4.10.43 р. діяв сміливо і злагоджено, знищив 2 гармати противника, 4 кулемети, 2 автомобілі і до 40 ворожих солдат і офіцерів. До останньої хвилини із підбитого танку вів нищівний вогонь по противнику. 4.10.1943 року загинув смертю хоробрих», — ідеться у нагородному листі.

А ось витяг із Наказу бронетанковим і механізованим військам 56 армії від 26 жовтня 1943 року: «Від імені Президії Верховної Ради СРСР за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і виявлені при цьому сміливість і мужність — Орденом Вітчизняної війни І ступеню нагородити старшого сержанта Андрейка Григорія Яковича. Посмертно».
— Усі ці нагороди дуже дорогі для нашої сім’ї, тому що за кожну з них пролита кров. Це наша пам’ять і гордість, — стверджує онук фронтовика.

Підготувала Наталія РОМАНЧЕНКО

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *