Олексій Фещенко: «Оте щире болгарське «братушки» ніколи не забуду!»

О.В.Фещенко. 1951 р

17-річний Олексій з Олександрівки Другої нинішньої Бреусівської сільської ради до лав Червоної Армії був мобілізований наприкінці вересня 1943 року. І відразу ж потрапив у самісіньке пекло, під Мішурін Ріг Дніпропетровської області, де проводилася грандіозна операція з форсування Дніпра.
Багато воїнів, насамперед щойно мобілізованих на окупованих територіях і здебільшого ненавчених, необстріляних, а то й не обмундированих, загинуло на підступах до Дніпра. Ще більше потонуло у річці під час переправи на наспіх збитих плотах, колодах, дошках — від розривів авіабомб, мін, снарядів, під шквальним кулеметним вогнем ворога з правобережних круч. Олексієві ж пощастило вціліти — мабуть, уберіг Господь Бог. Хлопцеві вдалося дістатися правого берега ріки у числі поріділих лав бійців, які, вибравшись на берег, відвойовували у противника плацдарми й утримували їх до приходу підкріплення.
Потім були жорстокі бої на підступах до Кривого Рогу, де фашисти мали потужні укріплення. Молодий солдат власними очима бачив, з якими зусиллями війська просуваються вперед, і, бувало, не міг збагнути, чому їх, бійців, часто кидають у лобові атаки на бетоновані укріплення гітлерівців, які можна було обійти з флангів. Занадто дорогу ціну платили за наступ… Та це були думки-блискавки, бо довго роздумувати не доводилося. Вперед, і тільки вперед!

Період служби у групі радянських військ у Німеччині. О.В.Фещенко —
на передньому плані

Згодом воював на Третьому Українському фронті — рядовим 280-го стрілецького полку 92-ї гвардійської стрілецької Кіровоградської дивізії. У складі наступаючих військ Олексій здолав іще одну велику ріку — Дністер, ставши учасником однієї з найбільш масштабних у роки Другої світової війни Яссько-Кишинівської операції (20-29 серпня 1944 року), в ході якої радянська армія повністю розгромила ворожу групу армій «Південна Україна», знищивши 22 німецьких та майже всі румунські дивізії, які перебували на фронті. Це призвело до краху німецької оборони на південному крилі радянсько-німецького фронту, змінило усю воєнно-політичну обстановку на Балканах, Румунія вийшла з війни на стороні фашистського блоку і оголосила війну Німеччині…
А фронтові дороги молодого воїна пролягли далі, територією Румунії та Болгарії. Війну закінчив у м. Бургасі.
Якось на зустрічі з бреусівськими школярами Олексій Васильович сказав: «Особливі почуття оволодівали мною, коли визволяв рідну українську землю. У селах і містах зустрічають тебе, зовсім молодесенького, з квітами в руках і сльозами радості на очах… І оте щире болгарське «братушки» ніколи не забуду!».
Війна з гітлерівською Німеччиною закінчилася, але Олексій Фещенко продовжував службу.
З вересня по грудень 1945 року був командиром відділення 281-го стрілецького полку 93-ї гвардійської стрілецької дивізії Одеського військового округу. Потім до 1951 року проходив службу у Прикарпатському військовому окрузі на посадах санінструктора, помічника командира взводу, а ще, окрім того, один рік був курсантом міжокружних інтендантських курсів. Після цього ще 5 років служив у складі групи радянських військ у Німеччині на відповідальних посадах.


О.В.Фещенко нагороджений медаллю Болгарії «За участь у Вітчизняній війні 1944-1945 рр.», медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», багатьма ювілейними медалями та орденами. У поважному віці отримав звання підполковника у відставці.
З дружиною Галиною Володимирівною виростили трьох славних дітей. Донька Світлана стала дипломованим спеціалістом у сфері будівництва і зв’язку, донька Наталія — медичною сестрою, син Володимир — спеціалістом Миколаївського Чорноморського кораблебудівного заводу…
Олексій Васильович мав неабиякі організаторські здібності, тож працював керівником середньої ланки у колгоспі «Ленінський шлях», а ще був головою Бреусівської сільської ради та її депутатом. Порядний і неймовірно скромний (навіть заслужені у боях нагороди дуже рідко зодягав), він користувався великим авторитетом серед земляків. Словом, відважний фронтовик і в мирний час проявив себе достойно. Тож його життєвий шлях дуже повчальний для наступних поколінь.

З нагородами О.В.Фещенка — учасник почесної варти, старшокласник Абазівської школи Полтавського району. 9 травня 2012 р.

Використані джерела:
Спогади О.В.Фещенка (1988 р.).
Домашній архів дочки О.В.Фещенка – Світлани Олексіївни Фещенко (Саченко).
Архів Бреусівської сільської ради.
Военный энциклопедический словарь. Москва. 1984. – Стр. 847.

Матеріал підготував Григорій СЕРДЮК,
член Національної спілки журналістів України

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *