Як на прийом до голови ледь не зайшла… субвенцiя

Був час, коли один із сільськогосподарських районів нашої області очолив колишній культ-працівник. Сам по собі він – людина як людина: і щира, і привітна, і більш-менш ділова. Однак в економіці, чого гріха таїти, – профан. Дебет-кредит та інша фінансово-математична термінологія була для нього – як Джомолунгма для початкуючого верхолаза. Але гонор брав своє – і він щоразу вдавав із себе всезнаючу людину. На тому, зрештою, і погорів, отримавши прізвисько «Субвенція».
Усе сталося за одну мить. Якось зателефонували у приймальню з фінвідділу і попросили секретарку повідомити для голови, що прийшла субвенція, тобто грошова допомога з державного бюджету. Секретарка відразу ж поспішила доповісти радісну новину своєму шефу, відчинила двері у його кабінет і ще з порога доповіла: «Іване Івановичу, субвенція прийшла».
А Іван Іванович, навіть не моргнувши оком, у відповідь діловито мовив: «Кличте, нехай заходить…». Тоді, звичайно, субвенція на прийом до голови не потрапила, а ось після того вона до начальника таки приклеїлася – прізвиськом.

Євген ЦИМБАЛЮК

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *