Невдале iнтерв’ю

Володимир ПРОХАР

Зустрічала ювілей
Бабуся Одарка,
У свій час передова
В районі доярка.
Нап’яла нову хустину,
Наділа намисто —
Із районної газети
Їдуть журналісти!
В хаті квітами запахло,
В печі борщик умліва,
З журналістами ж приїде
Ще й районний голова!
…Віддавали бабці шану,
Бо традиція така.
В неї ж орден — «Знак Пошани»
За надої молока!
Журналіст нотує хвацько
Про життя, як воно є,
А тоді, якось зненацька,
Ще питання задає:
— А скажіть мені, шановна,
Не було у Вас мети…
Хоч питання це й нескромне…
До «Героя» дорости?
— Ні, не стала б я «Героєм»! —
Бабця хитро погляда, —
Бо якби зросли надої,
То була б… сама вода!..

Інна Білоус

«Видержана»


— Купила підчеревочок — та такий уже гарний, м’ясний, на сальцеві білюсінький. Паааахне — соломкою ж пришмалений, шкірочка коричнева на ньому, тонюююсінька така. Додому принесла, присолила з часничком і — в холодильник! Думаю, може, хто явиться на вихідні, а в мене й є!
— «Покуштувала ж» — ти кажи.
— Та яке там куштувала! Трішки ж скинуть надумала, бо вже в зеркало — отак, щоб вся — і не влазю… В оте, шо на шихванєрі…
— Оце ти видержана — хай’бо’милує!
— Та слууухай… Сіла увечері під телевізор — то обично ж раз, і задрімала під їх балачки. А цеее — всі новини переслухала, всіх властітєлів перекляла — зла, як собака! А тоді кіно почалось — у них там пристрасті такі, а в мене — підчеревок у голові! Лежить там, бідний у холодильнику, і нікому ж до нього діла нема! Підхопилась бігом — та до його! Ножичком тонеесенько так нарізала, аж спливає він з леза — небагато, грам двісті. Хлібчика чорного шматочок, цибульки зеленої, петрушечки, помідорчика рожевого м’ясистого такого, аж солодкого — на кришеники врізала, та все на тарілочку гарнесенько отак виклала і — приступила! Їм та й думаю: «Зроду, Наташко, в роду в тебе панів не було, нічого його й починать»! Правильно ж?
— Так-так. А петрушка ота лишня була…
— А хто її їв?!.

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *