Стрiмка рiка полiтичних нечистот вийшла з берегiв iнтернету

Кінець світу, виявилось, не Богом посилається, не природними катаклізмами обумовлюється, усе набагато простіше, — виборами…

Цьогорічні бойовища показали певні зміни в соціумі. Передусім, проти минулого передвиборчого сезону значно більший відсоток населення оволодів навиками цифрової освіти, освоїв соцмережі і закріпив ці навики тотальним сидінням у фейсбуці, усвідомивши великі його переваги саме зараз, у період, що передує волевиявленню. По-перше, там можна лити бруд, як попало, на кого попало і скільки попало. По-друге, не треба опускати очі від сорому або позичати їх у Сірка. По-третє, захотів сховати обличчя – постав замість основної світлини морду вовкулаки чи іншої звірини, підходящої по духу, чи й зовсім обійдися без фото. По-четверте, взагалі можеш стати непізнаваним, зареєструватися бозна під яким ім’ям і скубти свого недруга по партії, щоб аж пір’я летіло.
Судячи з тих же соцмереж, політтехнологами й аналітиками стали всі й одразу: баба Пріська знає, куди краще будувати дорогу і якої марки трактор придбавати в громаду, вчорашній сопливий Сашко знає, яким словом «ощасливити» старшого втроє начальника. Тітка Фенька, нанюхавшись бозна-чого, сіла писати чорний піар, позгадувавши, як двоюрідний племінник прадіда її опонента служив при цареві і носив штани з лампасами. Окультурена посадою Маня приміряється, як би його вставити «потрібний» комент, щоб її відзначили і не забули у разі перемоги і розстановки кадрів. Навіть алкоголік дядя Петя заліз по вуха в політику і лає через інтернет кандидата Миколу, який колись не похмелив його, а випхав у шию з хати. Богомольна Орися — і та, прочитавши, як шпетять злоязикі земляка Юхима, єхидно хихикнула, назвала його пошепки «бісовим сином» і, зиркнувши мигцем на образи Божих угодників, статечно промовила «Прости мене, Боже», поспішно перехрестивши лоба. І тільки незалежний далекобійник Женьок, перелистуючи стрічку новин, зупиняє погляд лише на кандидатках, іноді коротко, але багатозначно коментуючи (коли в мережі, коли собі під носа): «А нічо так…», «Симпатична», «Прикольна»…

А далі — стрімка ріка політичних нечистот вийшла з берегів інтернету. Кандидат Микита Устимович у відповідь на звинувачення опонента Кіндрата Пилиповича у зраді, корупції й популізмі пішов ва-банк і «стимулював» потрібних хлопців, аби ті здерли агітацію кривдника. Колишня «лавошниця» Олька, не отримавши «стимулу», але потрапивши під вплив компанії «карателів», провела свою акцію протесту і домалювала вуса на зображенні в газеті «нігодяя» Кіндрата.
Відгомін тих баталій буде ще й після судного дня. Кум Грицько більше зроду не дасть дрельки кумові Дмитру. Ростик не посіє навесні Уляні ячмінь (хай знає, як підтримувати «врага»). Сидоренки не допустять сватання з Михайленками, хоч хай там і показяться молоді.
І тільки через півроку чи рік (кому як) колишні вороги-опоненти почнуть поглядати одне на одного, сусіди — вітатися крізь зуби, вип’ють пива на лавці куми, поженять дітей потенційні свати. А там, дивись, колись затягнуть за одним столом і пісню, бо таки віриться, що дійсно «ще нам, браття, усміхнеться доля…»

Примітка: усі імена вигадані, хоча прототипи майже реальні.

Тетяна БРАЖНИК

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *