All-focus

Любов Шикор: «Для виготовлення мотанки-оберега потрібно клаптики лише ношеного одягу, до того ж, «щасливого»

Кожному з нас у житті потрібна якась віддушина — улюблена справа, захопливе заняття, зміна обстановки чи виду діяльності. Хтось потребує цього змалечку і постійно, а для когось осяяння приходить уже у зрілому віці. Саме так сталося і з нашою сьогоднішньою героїнею

Любов Іванівну Шикор ми знаємо як завідувачку протягом багатьох років Пригарівським відділенням Укрпошти. Нині вона вже на пенсії, і саме тепер розкрила свою багатогранну особистість:
— Працювала у молодості і свинаркою, і дояркою, згодом — на пошті, спочатку листоношею, а пізніше — завідувачкою відділення зв’язку. Сім’я, діти, господарство… Не було коли думати про якісь заняття для душі, — розповідає Любов Іванівна. — А коли вийшла нарешті на пенсію, то з’явився вільний час. Випадково по телевізору кілька років тому натрапила на передачу «Все буде добре» Надії Матвєєвої. Там розповідали про ляльки-мотанки і показали, як зробити ляльку Берегиню. Я швиденько записала, що за чим, зробила свою найпершу лялечку і подарувала її своїй доні…
Це заняття нагадало Любові Іванівні дитинство. Їх у мами з татом було дев’ятеро. У ті часи статки були, самі знаєте які. Тож діти самі собі шили ляльки, а допомагала їм бабуся, при цьому завжди співала. Брала звичайне березове полінце, замотувала його у свою картату хустину — і ось такою «лялькою» діти бавились…
Любов Іванівна вміє шити, вишивати, плести, а ось тепер ще й ляльки навчилася мотати. І це заняття приносить жінці найбільше задоволення.
— На столику, за яким я роблю свої ляльки, окрім ікон, стоять фотографії бабусі й мами з татом. Це мій оберіг. Погомоню з ними — і на душі полегшає, — зізнається пані Люба. — У важкі життєві моменти згадую, що мама говорила й робила в такій ситуації. То фраза якась спаде на думку, то усмішка. Я пов’язана з рідними ніби якоюсь ниткою: не бачу її, але відчуваю. Я завжди відчуваю тепло їхніх сердець. Вони зігрівали і зігріватимуть мене все життя. І ляльки починаю робити з того, що спершу помолюся, попрошу благословення у Бога, у покійних бабусі й мами: «Рідненькі, допоможіть»…
Ляльки-мотанки здавна були оберегами українських родин, уособлюючи собою жіночність, мудрість, охороняючи сімейне щастя й добробут у домі. Символічно, що таку ляльку не шиють, а виготовляють за допомогою ниток, стрічок шляхом намотування. Раніше кожна дівчинка повинна була вміти робити цей оберіг.
При створенні ляльки бажали людині, для якої робився оберіг, добра і щастя, міцного здоров’я, начитували молитви. Тому майстриня з Пригарівки, виготовляючи свої мотанки вже не перший рік, просто дарує їх рідним, близьким, друзям.
— Щодня дякую Богові за те, що живу і роблю ляльки, — каже Любов Іванівна. — Дарувати мотанку — найприємніший момент, адже бачити задоволені очі та посмішку є чи не найвищою похвалою, яка неабияк радує. Думаю, що це своє захоплення я не полишу ніколи. Хочу, щоб мої мотанки дарували радість, щоб їх було приємно взяти у руки. У кожну з них я вкладаю свою душу.
Майстриня з задоволенням ділиться секретами своєї роботи, завжди може провести майстер-клас. Каже, що для виготовлення мотанки-оберега потрібно використовувати клаптики лише ношеного одягу, до того ж, «щасливого», який носили у кращі періоди життя, не затьмарені ні лихом, ні бідністю. Тож свої ляльки робить зі старих рушників, хусток.
— У мене є лялечки, виготовлені ще з маминого одягу, розповідає жінка. — Це обереги для моїх сина й донечки. Ще від мами мені залишилися нитки муліне, старі-старі, лежали у її скрині; з них я роблю сакральні хрести на обличчі деяких ляльок. Горизонтальна лінія — це жіноче начало, вертикальна — чоловіче. Разом вони означають продовження роду. Спідниця лялечки символізує землю. Сорочка позначає три часи — минулий, теперішній і майбутній. Обов’язковими атрибутами є вишиванка та намисто, які уособлюють достаток. Також повинен бути головний убір — очіпок, стрічка чи хустка, що є символами зв’язку з небом. Кожна виготовлена мною лялька-мотанка, як і кожна людина — неповторна, яскрава особистість, має свій характер, свій вимріяний мною образ, свою прекрасну легенду, своє яскраве життя.
Любов Іванівна залюбки показує свій невеличкий домашній ляльковий музей і захоплено розповідає про кожну мотанку, як про власну дитину:
— Українка (вона ж і Княгиня або Наречена) може бути як оберегом, так і іграшкою. Такими ляльками залюбки бавилися дівчатка, граючи у «доньки-матері». Щоб зробити таку красунечку, я брала тільки натуральні матеріали. Вдягла її у вишиту сорочечку зі старовинного рушника, поверх сорочки обгорнула стан плахтою. Далі — фартушок, бо він обов’язковий в українському вбранні. Опоясала стрічечкою — і моя лялька іншою стала…
На обличчі з яскравих ниток, що були ще в бабусиній скрині, виклала сакральний хрест. Сплела їй віночок — у давнину він теж був своєрідним оберегом. У моєї ляльки довгі коси, тому і стрічки на всю довжину, щоб їх сховати. Найпершою по центру світло-коричнева стрічка — символ землі-годувальниці, жовті — символ сонця, світло-зелені — краса та молодість, голубі й сині — небо і вода, що дають силу і здоров’я, жовтогаряча — символ хліба, фіолетова — мудрість, малинова — душевність і щирість, рожева — достаток. Усього їх має бути дванадцять. Лялька готова привабити забезпеченого парубка!

All-focus

Лялька Коляда символізує сонце й добрі стосунки у родині. Вона являє собою жінку в гарному новому вбранні. Від імені Коляди прославляли господарів і бажали їм щастя колядники. До пояса ляльки підвішували два мішечки — один із сіллю, другий із зерном. А за пояс затикали віник, яким вона вимітає все недобре, що накопичилося у господарів за рік.

All-focus

У давнину сім’ї були багатодітними, тож робився оберіг Сім’я: шість діток-немовлят і жінка-мати. На фартуху ляльки вишитий стародавній обереговий символ. У центрі зображений Славець — небесний солярний символ, що оберігає здоров’я дівчат і жінок. Заміжнім жінкам допомагає народити міцних і здорових дітей. По кутах вишита Вогневиця — вогняний обережний символ, через який Небесна Богородиця дарує заміжнім жінкам усяку допомогу та дієвий захист від темних сил. На голові у Сім’ї очіпок, бо для заміжньої жінки вважалося тяжким гріхом «ходити з непокритою головою». За народними уявленнями про заміжжя, простоволоса жінка накликала неврожай, хворобу. Тільки дівчата могли носити віночки або стрічки у косах, а заміжня мала носити хустку — головний убір української жінки з давніх-давен.

All-focus

Лялька Травниця очищала в будинку повітря, тому її підвішували у місцях його застою або над дитячою колискою. Травницю наповнювали запашними лікарськими травами, пахощі яких наповнювали житло, тільки-но лялечку м’яли руками. У давні часи у час, коли земля вкривалася запашними травами, жінки збирали зілля. Сам Господь, коли ходив по землі, сіяв зілля для будь-якої людини, а Богородиця його збирала і на допомогу давала. При виготовленні цієї ляльки змішуємо сім різних трав (м’яту, мелісу, лаванду, чебрець, липу, ромашку, любисток). При цьому примовляємо: «Щоб я і діти мої жили, не хворіли на голову і на все тіло». Травниця — це оберіг здоров’я. Від ляльки йде тепло, як від турботливої господині.

All-focus

Лялька Зоря дарується на успіх і нові можливості. Її легко впізнати за характерним хрестом на обличчі — у нього шість, а то й вісім кінців. На фартуху мотанки я вишила Ладинець — стародавній символ любові, гармонії і щастя в родині. Цей жіночий оберіг дарує своїй власниці здоров’я, спокій, радість на душі й усвідомлення себе жінкою. Важливо, щоб після отримання цього оберега жінка чи дівчина, для якої він створювався, ходила 40 днів лише у жіночому одязі, навіть удома.

Ляльку-мотанку Берегиню й досі вважають надійним оберегом, адже здавна Берегиня, зроблена власними руками, оспівана піснями, одягнена у все домашнє, рідне, містила потужну позитивну енергетику найдорожчої людини — матері, яка, вкладаючи в іграшку душу, з любов’ю робила її для своєї дитини. В одязі цієї ляльки завжди мав бути червоний колір — колір сонця, тепла, здоров’я, радощів. Безлика лялька-Берегиня ніколи не могла бути використана в недобрих цілях, бо негативних енергій вона в себе просто не приймала. Берегиня — богиня добра, захисту людини, оселі, малих дітей від хвороб і злих сил. У неї пишні груди, це символ того, що жінка здатна вигодувати велике здорове потомство. Усередину ляльки я поклала п’ятикопійчану монетку й зерно — для достатку й щедрих урожаїв, а вовну — для збереження домашнього тепла. Ще я для своєї Берегині вишила амулет із символом «Засіяне поле» і прикрасила його бісером. Цю ляльку розміщували на видному місці. У мене вона стоїть у красному кутку біля ікон.

All-focus

Нерозлучники — це дві поєднані ляльки, що означають чоловіче й жіноче начало, міцний сімейний союз. Зазвичай Нерозлучників розміщували на чолі весільного потягу, ляльки відводили лихі погляди і святу ніхто не міг завадити. А після весілля Нерозлучників берегли все життя побіля ікон як символ любові і вірності. Ця лялька може стати ідеальним подарунком на річницю весілля. Нерозлучників дарують із побажаннями усе життя прожити разом. Адже особливість виготовлення цієї ляльки в тому, що подружня пара має одну загальну руку на двох — це символізує злагоджене життя, сповнене любові. Виготовляючи ляльку, думаю про щасливу долю молодят, на кожен зав’язаний вузлик я намовляю добрі, щирі побажання. Щоб у радощах і щасті народжувалися діти, щоб у домі був добробут, а подружжя жило у згоді, мирі й коханні, підтримувало одне одного в усіх життєвих ситуаціях.
Мої Нерозлучники виконані у червоному кольорі. На їхню спільну руку я посадовила діток: хлопчик — біленький, дівчинка — червона.

Ось така незвичайна майстриня живе у нашому краї. А ви й не підозрювали? Озирніться навколо: може, поруч із вами теж живе незвичайна людина з творчою душею і неповторною долею? Тож чекаємо від вас, шановні читачі, нових імен і адрес!

Надія ЛИТВИН

Висловлюємо вдячність директорові Пригарівського сільського Будинку культури Ліні Глові за надані відео- та фотоматеріали для розповіді.

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *