«І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь…»

Пригадати цю славнозвісну настанову Тараса Шевченка припрошую з приводу підготовки до Новоріччя. Як правило, для багатьох із нас воно асоціюється з родинним святом, запахом хвої, придбанням ялинкових прикрас і сувенірів, що символізують прийдешній рік. Скажімо, нині торгову мережу вже заполонила своїм різнобарв’ям іграшкова продукція у вигляді рогатих кумедних тваринок, адже за східним календарем 2021-й — то рік Бика.
Який же стосунок ми, слов’яни, маємо до китайської чи японської культури? Та аж ніякого!

Але зауважимо, що на відміну від китайців, які ревно бережуть національні традиції й, по суті, свою сувенірну продукцію нав’язали всьому світові, маючи з цього ще й неабиякий зиск, ми, на жаль, забули про своє коріння. Як тут не пригадати наших давньослов’янських богів: Сварога, Перуна, Дажбога, Велеса, Ладу, а також наше рідне літочислення… Посилаючись на «Місяцелік» Василя Скуратівського, як пошановувач історії і ветеран педагогічної ниви нагадаю, що наші далекі пращури – дайбожичі – своє новолітування пов’язували з весною (тоді новий рік розпочинався 1 березня, за ст. стилем на 14-й день весни). Яскраве цьому підтвердження — всесвітньовідомий «Щедрик», де є такі слова: «Щедрик, щедрик щедрівочка, прилетіла ластівочка…»
Із прийняттям християнства новий рік розпочинався у вересні. А російський самодержець Петро І у кінці 1699 року видав указ про відзначення Новоріччя за європейськими традиціями: у свій 1700-й рік Росія вступила 1 січня. І ця традиція передається з покоління в покоління ось уже 320 років.
Та наше істинне коріння засвідчує про себе все впевненіше: останнім часом збільшився «попит» і на давньослов’янський календар. Отож за слов’янським обчисленням 21 березня, саме в день весняного рівнодення 2021 року, почнеться 7529-е літо. Сонце тоді світитиме прямо на екваторіальну лінію Землі. Якщо нинішній був роком Павука, що пряде, то наступний — іменуватиметься роком Півня, що кричить (Кричущого Півня). До слова, у слов’янських країнах шириться рух, який відстоює подвійне написання року: 2021/7529-й. То неабиякий привід пишатися тим, що наше літочислення майже в чотири рази «старше» за те, що від Різдва Христового! Астрономічний цикл у слов’ян повторюється через 16, а не через 12 років, як у китайців, корейців, монголів чи інших азіатських народів.
У слов’янській культурі особлива роль відводилася рослинам і тваринам. Останні поділилися на тотеми, властиві окремим рокам, що мали неабиякий вплив на життя людей у різних його сферах. Якості відповідного тотемного тваринного знака приписувалися людині, народженій у цей рік. Так от, згідно зі слов’янським календарем наступного року панівним буде Півень. Згідно з дохристиянськими віруваннями цю птицю пов’язували з богом Сонця, передвісником сходу, ймовірного оновлення життя. Від його голосу тремтіли злі духи, всяка нечисть. Він мав сприйматися як глашатай правди, провісник справедливості. Півень виступав охоронцем своєї території, символом родючості, значить — збільшення роду. Згідно з дохристиянськими віруваннями Півень виступає як оберіг, покровитель вогню, уособлює оптимізм і любов до життя, боротьбу зла і добра, в якій останнє обов’язково має перемогти. Цей тотемний знак засвідчував здатність будувати й налагоджувати стосунки. Тож маємо надію, що вони будуть поліпшуватись і в межах певної громади, і у внутрішньому та зовнішньому житті нашої країни.
Отож, шановні читачі, даною інформацією за умови суцільного негативу від нинішніх буднів, я маю на меті пробудити у небайдужих інтерес до вивчення нашої прадавньої минувшини, додати віри й надії на те, що так кепсько буде не завжди. Ми всі разом маємо згуртовуватись духовно, більше обмінюватися хорошими новинами, отримувати насолоду від пошуків цікавої інформації, від прочитання гарних книжок і переосмислення свого життя. А там, дивись, відійде в небуття цей нелегкий високосний рік, пощезне ковід, прийдуть до тями ті, хто отримав мандат довіри представляти наші інтереси і на рівні новостворених громад, і на рівні держави. Тож хай у новому році удача буде на нашому боці!

Записано зі слів
учителя-пенсіонера
Валерія ЗІНЕНКА
смт Карлівка —
с. Приліпка

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *