«А в тунелі десь мають бути й наші імена»

Цю світлину ми отримали від козельщанина Геннадія Хорєва як відгук на публікації «Козельщинських вістей» про будівництво Гришино-Рівненської залізниці та її залишки на околицях Лутовинівки та Бригадирівки.
На знімку 1970-х років — він сам зі своїми подружками.
Ось що пише Геннадій:

«Це тунель того прекрасного часу — відтоді минуло п’ять десятків літ; насип під Бригадирівкою, на якому я практично виріс. Ми жили тоді на «заготскоті». Санки, лижі, ковзани, болото… Ех, летіли ми на лижах чи санках із цього насипу! Так чудово було, аж дух захоплювало. Уся Бригадирівка там була — не те, що зараз. А в тунелі десь мають бути й наші імена. Ми там гуляли, бувало, і юшку варили. Біля «заготскоту» був чудовий великий ставок, від самої траси, де зараз верби ростуть, і майже до залізниці. Дівчата, що зі мною на знімку, — Світлана, Галя і Наташа (дві з них зараз живуть у Новій Галещині, одна — у Росії) — ловили у болоті карасиків і смажили їх на прутиках над вогнищем або ж варили юшку… Такої я більше ніколи ніде не їв. Звісно, то дитячі спогади, може, насправді вона й не настільки смачною була, але нам дуже смакувала!»


Фото з домашнього архіву Геннадія Хорєва

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *