Мені цього дідуся найжальче

Я забула його ім’я. Мого двоюрідного діда, татового дядька.
Він був, як казав тато, калічкою від народження, погано ходив, усе сидів на печі.
Коли збиралися в евакуацію, баба Мелашка, мачуха татового тата, залишила його вдома, на печі. Бо куди ж іще з собою і каліку брати: осінь, мокро, пішки; на віз скинули тільки клунки кількох сімей. А дядька залишили…
Коли повернулись, то на попелищі рідної хати, якраз біля комина, що вцілів, бо з цегли був зроблений, знайшли… те, що лишилось від…
От скільки б тато і мама не розповідали про жахи війни, мені цього дідуся найжальче. Вічна пам’ять…

Любовь Филенко

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *