Хвороби дітей — це плата за гріхи предків?

— Чи правда, що важкі хвороби дітей до 7 років, рак, ДЦП та інші, це розплата за гріхи батьків і дідів? — запитує Світлана Коновал

Відповідає протоієрей Володимир Долгих:

— Ні, неправда. Більше скажу: віра в цю забобонну маячню дуже шкідлива. Я досить емоційно реагую на подібні запитання, бо вони не мають нічого спільного з християнством, при цьому часто поширюються саме в християнському середовищі, породжуючи при цьому страхи, а потім і неврози.
Прихильникам такої думки я порадив би замислитися ось над чим: якщо благий, всемогутній і милосердний Бог карає батьків через страждання дітей або дітей карає за не здійснені ними гріхи, то значить, ніякий Він не благий, раз так чинить і розплату за гріхи покладає не на винуватця злочину, а на безневинного малюка. Або ж, якщо іншого способу покарати батьків Бог не знаходить, то значить Він не всемогутній. Та й про будь-яку справедливість, а тим більше милість, говорити в такому випадку взагалі не доводиться.
Пошуки причин страждання дітей — це проблема досить важка, глибока і багатогранна. Деякі відповіді, безумовно, вже є, але докопатися до самої її суті, в рамках цього життя, нам не вдасться, бо для грішної людини, що живе в умовах порочного світу, пояснити — це означає виправдати. І якщо б ми змогли виправдати будь-яке зло, зокрема і хвороби дітей, то це був би шлях демонізації. Тому причина страждань дітей від нас прихована.
Більшість прихильників думки про те, що Господь карає дітей за гріхи батьків, наводять цитату з книги Вихід: «Бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене» (Вих. 20, 5). Значення цих настанов начебто очевидне, але тут принципово важливо звернути увагу на уточнення, що міститься в останніх двох словах, тобто Бог карає тих дітей, які наслідуючи батьків, ненавидять Його, а не просто всіх підряд. І це, до речі, не має ніякого відношення до невинних немовлят із ще не сформованим світоглядом і моральними орієнтирами.
Преподобний Єфрем Сирін тлумачить саме це місце Священного Писання так: «Бог, за довготерпінням Своїм, терпить людину лукаву, і сина, і онука його; але якщо вони не покаються, накладає покарання на голову четвертого, як скоро він у своєму лукавстві подібний батькам своїм». Крім того, якщо ми подивимося на наведену цитату в рамках усього розділу, то побачимо, що вона була виголошена Богом у контексті Другої заповіді Декалогу Мойсея. Тому вона, скажімо так, дійсна у межах цієї заповіді, а не безумовно, у всіх випадках.
Якщо наведених аргументів недостатньо, то я радив би уважно прочитати 18-й розділ книги пророка Єзекіїля, яка практично повністю присвячена критиці поширеного тоді прислів’я: «Батьки їли неспіле, а оскома в синів на зубах!» (Єз. 18, 2). Ось лише деякі настанови пророка: «А ось породив він сина, і той побачив усі гріхи свого батька, які той робив, і хоч бачив, та не робив, як той… такий не помре за провину свого батька, він конче буде жити!​​​​​​​» (Єз. 18, 14…17).
Точно такої ж думки дотримується і пророк Єремія: «Бо кожен за власну провину помре, і кожній людині, що їсть недоспіле, оскома впаде їй на зуби!​​​​​​​» (Єр. 31, 30).
Висновки, я думаю, очевидні.

Джерело: spzh.news

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *