Зброя через плече, а в руках — люстерко

Восьме березня у більшості випадків асоціюється з жіночністю, ніжністю, красою, мирною професією. Тож моя розповідь сьогодні — про вродливу, сильну жінку і люблячу дружину військової професії з чоловічим серцем

Уроки Гаррі Поттера
Дитинство бреусівчанки Ані Теслі було звичним, як і для багатьох дітей у сільській місцевості… До школи йшла з великим бажанням, та й навчалася старанно.
Самостійною й відповідальною була донька, — пригадує мама Оксана Олександрівна. — Коли щось не вдавалося — переживала. Але завжди добивалася результату стараннями. Багато допомагала по господарству. А от гуляти на вулиці не любила. Були випадки, коли я просто примушувала Аню відірватися від книжок і вийти побігати. Дуже дружила з Алінкою Шабельник, та й зараз підтримують контакти, хоча їх розділяють сотні кілометрів. Охоче дівчатка відвідували Будинок культури, жоден концерт не відбувався без їхньої участі…
У середніх класах Аню захопила історія Гаррі Поттера, героя циклу романів англійської письменниці Джоан Роулінг. На її переконання — це повчальна історія перемоги добра над злом. У творах немало місця займає актуальна проблематика взаємостосунків: дружби і любові, підтримки, необхідності не здаватися та вірити у себе, у власні сили.
Своїм пером, вважає дівчина, авторка створила цілий всесвіт, якому немає рівних. Він безмежний, просторий, чарівний, неймовірний. У ньому є місце для першого кохання, розчарування, для поразок і перемог. «Я була маленькою часточкою того світу… Якось так» — роздумує Аня. Помічаю: романтичність дівчини не минула й дотепер. На останніх канікулах, зізналась вона, знову перечитувала Поттера, зовсім по-іншому сприймаючи світ літературного персонажу.
Оксана Олександрівна розповідала, що у старших класах дочка якось швидко подорослішала, регулярно переглядала новини, слідкувала за повідомленнями прес-служби АТО про військові дії на Донбасі, з двоюрідним братом у десятому класі почала відвідувати тренажерний зал, займаючись пауерліфтингом. Якось на репліку батька Руслана Станіславовича, що «тягати метал» — не дівоча справа, Аня заперечила. А дещо пізніше просто шокувала повідомленням: готуюся вступати у військове, он скільки дівчат воює…

Пауерліфтингові перемоги

Богдан Мироненко — двоюрідний брат, водночас і однокласник дівчини, студент Полтавського педуніверситету пригадує:
— Років п’ять-сім тому у Бреусівці дуже популярним був пауерліфтинг. У підвальному приміщенні дитячого садка місцеві спортивні аматори Олександр Костиря і Руслан Винник за сприяння депутата обласної ради, на той час керівника АФ «Добробут» Олександра Коваленка обладнали тренажерний зал. Займатися фізичними вправами на спортивних снарядах потяглася місцева молодь, старшокласники. Пішов і я. Про це дізналася сестричка і попросилася наступного разу взяти й її. Намагався пояснити, що там тільки хлопці «тягають» штангу, а дівчат — жодної. «Нічого… Не було, то одна буде» — відрізала Анна. Як не відмовляв, переконував — не діяло, вперто стояла на своєму. Чого-чого, а настирливості їй не бракує і сьогодні.
За кілька місяців виснажливих тренувань дівчина пострункішала, фізично зміцніла, загартувалася. Прийшли й перші успіхи на обласних та республіканських змаганнях: у її пауерліфтинговій скарбничці одинадцять медалей різного ґатунку. В основному, золоті. А у 2017 році Анна Тесля, дівчина із села, стала чемпіонкою Європи…
Думка здобути військову професію не полишала її й у випускному класі, а навпаки, лише посилювалася. Та й батьки, здається, змирилися з намірами дочки. А як відомо: мрії збуваються, якщо того прагнути.

КМБ
Поступивши до Полтавського Військового коледжу сержантського складу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут, курсантка Тесля, яка мала прекрасну фізпідготовку, сподівалась, що вже з перших днів усе піде, як по маслу. Підстав для впевненості вистачало. Ну, по-перше, суворий режим буднів — то не проблема, бо звикла до дисципліни і самодисципліни. По-друге, особливої туги за рідною домівкою, як дехто з подруг, не відчувала. Принаймні мужньо долала ті ностальгічні відчуття, якщо раптом вони і з’являлися. І по-третє, теоретичні заняття сприймала успішно, без проблем… А ще — ну, дуже вже хотілося швидше одягти форму з погонами…

Анна Мацюк (Тесля) — друга зліва


Під час чергового шикування командир повідомив, що «втягувальний період» минув і у курсантів розпочинається непросте випробування — КМБ, курс молодого бійця. Пройти його виявилося не так просто, як видавалося спочатку дівчині.
Досвідчені офіцери повчали, що до військової справи як майбутньої професії треба підходити виважено, настирливо здобуваючи відповідні навички і вміння, гартуючи характер і силу волі. Першокурсників навчали влучно стріляти на різні відстані, вправно долати смугу перешкод, тактики ближнього бою тощо. Проходили навіть «обкатку танком».
— Нелегко спочатку було, — пригадує Аня, — та до нових випробувань швидко звикла. Підйом о шостій ранку (у вихідні на годину пізніше) — то звична справа. Як і щоденна ранкова зарядка, водні процедури, їдальня у визначений час, навчання та самопідготовка. А ще військова дисципліна та суворі карантинні обмеження в усьому майже рік… Подружилася з гирьовим спортом, бо пауерліфтинг у коледжі не культивується. До своєї спортивної скарбнички додала ще чотири медалі…
Аня розповідала, що у них на курсі чотирнадцять дівчат. Живуть у гуртожитку. В кімнаті троє. Навчання та практичні заняття проходять разом із хлопцями. Особливих послаблень для дівчат не існує.
І все ж таки, коли сила характеру поєднується з красою, тоді — зброя через плече, а в руках — люстерко. Як же без нього? Звісно, не під час відповідальних бойових навчань, а так, коли це можливо та командир не бачить. Жінка — вона за будь-яких обставин залишається жінкою. І від кохання нікуди не подітись, якщо воно ненароком (як у відомій пісні) «нагряне, коли його зовсім не чекаєш».

Весілля Анни і Богдана. 02.10.2019 р.

— Певно, то було взаємне кохання з першого погляду, — стверджує Аня Тесля (з жовтня 2019 року вона вже Аня Мацюк). Богдан старший на два курси. У нього попереду був випускний. І коли коханий запропонував руку і серце — відповіла «Так!». Отож дошлюбні стосунки були короткими… За направленням чоловік поїхав служити до Житомира. Перебувати на віддалі — доля військових. Самі ж обирали собі професію. Зв’язок тримали через інтернет. Зустрічалися рідко, усього раз на місяць Бодя приїздив до мене… Та час нашої вимушеної розлуки закінчується. Успішна здача випускних іспитів — позаду. Завтра випускний…

Випускний Ані. Вручення диплому

Прощавай, Полтаво! Житомир, зустрічай!
Коли прочитала останню книгу про Гаррі Поттера, то мені стало трохи сумно, що історія не матиме продовження, — зізналася днями Аня під час чергової телефонної розмови. — Можливо, це й на краще, адже всюди треба вміти десь ставити крапку, щоб починати життя з чистого аркуша. Ось щойно закінчила військовий навчальний заклад. А попереду — служба за розподілом на Житомирщині у десантно-штурмових військах Західного регіону…
Двадцять шостого лютого сержант Мацюк отримала диплом за спеціальністю «Експлуатація та ремонт військових засобів обчислювальної техніки» і цього ж дня відбула до Житомира — місця служби, до коханого.

Нарешті разом

Богдан стрічав її на вокзалі вже за північ наступного дня з букетом квітів. Вибачився, що то були не її улюблені ромашки, яких узимку проблемно відшукати. Цієї миті серце Ані вискакувало з грудей… «Нарешті… Нарешті ми разом», — тихенько прошепотіла коханому…
Відтак військова родина Мацюків перегортає нову сторінку уже спільного сімейного життя. Далі має бути продовження їхніх щасливих буднів, виміром не у сторінках, а у томах, де обов’язкове місце займатиме їхня робота — захищати Україну.

Віталій ПАВЛЮК,
член НСЖ України,
с. Бреусівка

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *