Чи залишиться Висока Вакулівка з пастівником?

Реалії нашого сьогодення підносять нам різні сюрпризи, приємні й не дуже; причому сюрпризи ці часто й густо скидаються на маніпуляції фокусника. Змахнув мантією — і з’явився, скажімо, у капелюсі кролик. Змахнув удруге — нема кролика! Пильнуйте уважно, бо так може статися із будь-чим, що вам, на вашу думку, належить. Вважаєте, що ви — власник, але наступної миті, ніби після помаху чарівної палички, виявляється, що у вас цієї власності немає…

Так само одного чудового ранку прокинулися вакуляни — і дізналися, що у їхньому селі немає… пастівника. Учора був, а сьогодні зник. Як таке можливо, що майже 33 гектари пасовищ «випарувалися»?
— Наприкінці минулого року наша Високовакулівська сільська рада увійшла до Козельщинської територіальної громади, — пояснює Високовакулівська староста Світлана Лавренко. — Був відповідний акт приймання-передачі земель. 10 лютого Козельщинська громада зареєструвала право комунальної власності на цю ділянку з присвоєнням відповідного кадастрового номера. Ми моніторимо ситуацію по всіх землях щодня. Увесь цей час вакулівський пастівник висвічувався на Публічній кадастровій карті як комунальна власність. І ось 25 лютого наш землевпорядник виявив, що дана ділянка розбита на кілька шматочків. Як таке могло статися? Ми ж були впевнені, що все в порядку…

Не приховує свого обурення з цього приводу і Козельщинський селищний голова Олександр Троцький:
— Земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 32,8894 гектара пасовища була передана з державної до комунальної власності територіальної громади відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області 24 грудня 2020 року. У свою чергу, Козельщинська селищна рада зареєструвала речове право комунальної власності 10 лютого 2021 року. Але, порушивши вимоги Земельного Кодексу України, без відома власника (Козельщинської селищної ради), державний кадастровий реєстратор 25 лютого переніс згадану земельну ділянку до архіву Державного земельного кадастру. А натомість до Національної кадастрової системи було внесено відомості про чотирнадцять новоутворених земельних ділянок (дванадцять по два гектари та дві по 4,8894 гектара). Таким же чином, до речі, поділили ще одну ділянку, цього разу — ріллі, площею 23,5 гектара, на 12 наділів по 1,9 гектара.

— Жодного рішення про надання дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по два гектари за рахунок високовакулівського пасовища Козельщинська селищна рада не приймала, стверджує Олександр Троцький. — Такі дозволи надав наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області без відома селищної ради. Ми не раз намагалися з’ясувати ситуацію, перш за все, в обласному управлінні Держгеокадастру, та чіткої відповіді не отримали — там посилаються на велику завантаженість і надзвичайну кількість документів. Звертався я з цих питань і до губернатора, і до наших народних депутатів. На нещодавній сесії селищної ради депутати затвердили рішення «Про реєстрацію права комунальної власності на новоутворені земельні ділянки» і наступного ж дня ми подали на реєстрацію всі необхідні документи. Уже на понеділок 22 березня Публічна кадастрова карта України показала ці ділянки як комунальну власність. Те ж саме стосується і згаданої ділянки ріллі площею 23,5 гектара, на всі її частини вже зареєстрована комунальна власність.
Простіше діяти у тих випадках, де земельні ділянки внесені Держгеокадастром у перелік і передані громаді у комунальну власність. Але є ділянки, які держава умисно не передає громадам, і цей процес, на мою думку, свідомо затягується; у цьому разі ми нічого зробити не можемо. У конкретному ж випадку з Вакулівкою є шанс зберегти громадське пасовище, і ми його максимально використали. Уже є рішення про об’єднання новоутворених наділів, про які йшла мова, в один масив.

А ось як коментує ситуацію начальник відділу у Козельщинському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Тетяна Дробаха:
— На згадану земельну ділянку, що її громадяни використовували як пасовище, не було належним чином оформлено саме право користування нею. Тобто не було прийнятого відповідного рішення про створення громадського пасовища, наприклад, або надання в оренду громадянам чи представникові громади земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби. Практично це пасовище люди використовували, але у правовому полі це не було ніяким чином закріплене за громадянами.
На момент передачі земельної ділянки з державної у комунальну власність на ці землі вже були прийняті накази Головного управління Держгеокадастру про надання дозволів на розробку проєктів. І формування земельних ділянок по два гектари шляхом поділу землі, де випасали худобу, було здійснено на підставі цих наказів. Після поділу вказаної земельної ділянки, право на яку було вже зареєстроване за територіальною громадою (комунальна власність), значилось як невизначена форма власності, бо не було зареєстровано право комунальної власності на новосформовані земельні ділянки. Адже форма власності визначається лише після того, як право на земельні ділянку буде зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Але хотілось би зауважити, що аналогічна ситуація склалася і щодо інших населених пунктів. Починаючи з 2002 і до 2013 року, розпорядниками земель за межами населених пунктів були районні державні адміністрації. Я в той період постійно брала участь у розгляді земельних питань і не пам’ятаю жодного випадку, коли б комусь відмовили у наданні землі у власність чи в оренду. Якби сільські ради чи громадяни мали бажання належним чином оформити право користування земельними ділянками — з цим не виникло б ніяких проблем. Тож треба було ще тоді попіклуватися про жителів своєї сільської ради і забезпечити їм правові підстави використання землі, створити громадські пасовища, оформити необхідні документи.
На даний час усі земельні ділянки, які сформувалися із ділянки, що використовується громадянами для випасання худоби, зареєстровані як комунальна власність. І я сподіваюся, для врегулювання даної ситуації буде прийняте виважене та компромісне рішення, яке дасть можливість захистити інтереси жителів громади і відповідатиме не тільки нормам законодавства, а й урахує нагальні потреби громадян.

Висока Вакулівка аж ніяк не належить до населених пунктів із розвиненою інфраструктурою, де у людей є вибір робочих місць. Для багатьох місцевих жителів вагомим, якщо не основним джерелом прибутку є утримання великої рогатої худоби на м’ясо та молоко. Для них корови є справжніми годувальницями. Тому розпач селян можна зрозуміти. Але це не одна біда. Є ще й екологічний аспект.
— Якщо віддати оту землю під особисті селянські господарства і її розорють, змінять цільове призначення, то село залишиться без захисної дамби, — каже Лілія Гончаренко, жителька Високої Вакулівки, — і вся вода, яка навесні стояла на луках, разом з отрутохімікатами йтиме на село. Нам загрожує другий Чорнобиль…

Беручи до уваги все сказане, сподіваюся, що в даному випадку «Чорнобиль» Високій Вакулівці вже не загрожує.
Але ж подібна проблема з пасовищами існує не лише у Високій Вакулівці, а й у сотнях і тисячах сіл усієї України. Обласні Держгеокадастри оформляють пасовища під ведення особистого селянського господарства, у переважній більшості — учасникам АТО/ООС (до речі, згідно з українським законодавством, землі особистого селянського господарства можна продавати!). Причому не місцевим, а часто й густо — невідомим, із якими навіть установити контакт неможливо. Тож вихід один — не втрачати пильності й подбати, аби право власності громади чи людини на земельну ділянку (а це, головним чином, землі запасу колишніх сільських рад), або ж право користування нею було підтверджено юридично. Щоб селянам не довелося вдаватися до радикальних заходів на кшталт перекриття автомагістралей.

Надія ЛИТВИН

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *