Ви не їли оселедець з теплим молоком, сидячи на горщику?

Подивилась фільм «Батя». Там батя доглядає за сином у суворі 90-ті і одночасно показане вже сучасне життя сина з власними дітьми. Як вони приїхали на лосину ферму і син згадує, що він у свій час бачив тварин лише на ринку. Ось вони з батею ходять між рядами і бачать свинячу голову. «Хочеш погладить?», — питає батя. Шокований малюк заперечливо киває головою, а батя: «Так, давай швидко, ми ще маєм рибу подивиться»…
Але що мене найбільше зачепило — це порівняння лікування.
Я також колись над картоплею дихала. Та лікувалася й більш прогресивно: мама мене водила у якийсь інститут, де я дихала травами і робила інгаляції, які нібито мені вилікували гайморит. І цибулю я їла.
А кому викачували соплі з носа яйцем? А ще нагрітою шкарпеткою з сіллю всередині? Часника у ніс, слава Богу, мені не пхали. Просто я пила з нього фреш, напополам з редькою. Зараз у дітей ліки зі смаком банана, полуниці, а тоді це був смак хріну, редьки, цибулі і сліз. Ще алоє, звіробій, ромашка і запарене насіння вівса — щоб здоров’я було, як у коняки.
А половинку цибулі на чиряк на дупі? А трилітрову банку марганцівки пить, коли нудить?
А бальзам «Звьоздочка»? А обгорнуться ковдрою, щоб пропотіть? А ложка бабиної настойки на оріхові, причому, неважливо, що у тебе — закреп, пронос, апендикс. Чудодійна настойка лікує все і переносить твою душу у стан катарсіса. Баби вже нема, а запаси є і досі… банка на фото її рукою писана…
Любов до настойок моя родина пронесла через усе життя. Не так давно батько випив настоянку на восковій молі, отримав алергічний набряк Квінке. Зробив висновок: «Ця недобра, буду пить можжевєлову і на шишках». Бо врагу (лікарю) не здається наш гордий народ… Шо вони знають, ті лікарі? Їм аби хімію прописать чи відрізать щось! Куди їм до «звьоздочки»: намажеш — само відпаде.
Із дуже важливих методів позбавлення «партизанів» (глистів і вошей): ваше дитинство було недостатньо щасливим, якщо ви не їли оселедець з теплим молоком, сидячи на горщику.
А хто не робив цілющі маски на волосся з «карасіну» — той життя не нюхав.
А чайний гриб? Як то зараз кажуть — комбуча. Пам’ятаю, нам на дачу принесли той чайний гриб і він так смердів, що ми думали, шо то в хаті здох їжак. Але чайний гриб ми пили всі, бо то був лимонад нашого дитинства, а ви кажете — комбуча…
А ще колись тато робив мені бутерброд, де зверху була ковбаса, а знизу сюрприз у вигляді бабиного хріну — ядрьоного, як Хіросіма. Бо що ж не зробиш заради здоров’я дітей?!
Та скільки тих рецептів і історій?! Тож дякую батькам, що до дохлої жаби й уринотерапії не дійшло.

Юлія Шило

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *