Качколовля

Якось рибалив я на одному цивілізованому ставку. Рибачків — більше, ніж риби. Та ще й не клює. Сиджу на кладці, дивлюсь — поряд в очереті водяні курочки ходять і щось скльовують. А у мене саме спінінг у руках — закинути приготував.
Я його тихенько до тих курочок — хльость! І що ви думаєте? Одна — так і клюнула смачного хробачка. Я підсік — а вона полетіла. А я на весь берег як закричу: «Підса-а-а-к!». Чоловіків з п’ять рибалок підбігли з підсаками допомагати, думаючи, що короп великий клюнув.
А ця гідроворона колами літає і кричить — кричить і літає. Рибалки за нею почали ганятися, немов за метеликом. Нарешті зловили. Швиденько знайшли казан, обпатрали і поставили варити. Послали гінця і сіли перекусить. Одразу стали друзями.
Перекусювали з пів дня. Ще, як годиться, тричі гінця посилали. Й увесь час сміялися — як качку підсаками ловили.
Молоді були — дурні, не жаліли нещасної пташки. Мені тоді ледве за сорок перевалило. Тепер такого нізащо б не зробив.
Одна деталь: маленька і зовсім несмачна качечка — а всім вистачило. І всі пішли додому без риби, але задоволені і в доброму гуморі. Та й при зустрічах ще довго згадували ту качколовлю.
Так що не лише у рибі для рибалки щастя.

Олег Сидорків

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *