Ніби швидкоплинна ріка, стрімко спливає час

11 квітня минає 40 днів, як раптово і неочікувано перестало битися серденько дорогого чоловіка, люблячого тата і дідуся, славної людини, жителя села Мальців Михайла Архиповича Онищенка

Він був яскравим уособленням покоління перших повоєнних років, на долю якого випало ой, як багато.
Змінювалися політико-ідеологічні, економічні та інші орієнтири. Але незмінним залишався Михайло Архипович — сумлінним і відповідальним на усіх посадах у місцевому господарстві, добрим і справедливим, чуйним і благородним, люблячим сином отчого краю й України. Можна сказати, — жив за Божими заповідями.
…Згасла яскрава зірка у безмежжі космосу. І одразу стало відчутно, як довкола збіднів світ, село, Козельщинський край…


Важливо, як людина жила, що вона зробила, який слід залишила. Без перебільшення — Михайло Архипович залишив яскравий слід, і заслужив безмежну вдячність від дуже багатьох людей.
У народі кажуть: «Життя прожити — не поле перейти». Достойно крокував своїм житейським полем Михайло Архипович. І це поле було урожайним.
Рано залишившись без батька, він разом зі своєю мамою, а потім і дружиною ніс нелегку ношу відповідальності за сім’ю; дбав про продовження глибоких традицій своїх пращурів — родин Онищенків і Баландів, які з давніх часів творили яскраву історію і культуру рідного краю.
Життя людини — найсокровенніший дар Божий, і дається воно один раз. Тому неймовірно боляче усвідомлювати, що Михайло Архипович на віки-вічні відійшов у інший світ. Але віриться, що він своїм життям заслужив на затишний райський куточок у Царстві Божім. І назавжди залишиться у світлій пам’яті рідних, близьких, друзів, знайомих.

Рідні, односельці, друзі

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *