«Сцик-брик! — А де ж ковзанка?»

Саме цей просторічний вираз із прислів’я спав нам на думку, коли редакція отримала листа від мешканців Хорішок і зіставила викладене у ньому із коментарем сільського старости. Лист підписаний «учасниками художньої самодіяльності». Відразу ж зазначимо, що звернення з подібними «підписами», де немає жодного прізвища, вважаються анонімними і розгляду не підлягають згідно з чинним законодавством. Та оскільки тема листа актуальна, ми все ж таки вирішили приділити їй увагу. Ось що пишуть хорішчани:

«Доброго дня, шановні наші депутати, доброго дня Вам, шановний пане голово!
Прочитали напередодні 8 Березня у районній газеті ваші привітання та побажання — і на душі потепліло. Такі гарні слова, здається, такі щирі, від кожного віє теплом і турботою. Але, одним словом, як кажуть у народі, ситий не будеш. Хочеться на власні очі побачити і на власні вуха почути, що ви, шановне панство, для втілення таких побажань зробили?

Приміщення Хорішківського сільського Будинку культури

Якщо ви так «піклуєтеся» про жінок, то чому ж вони у години відпочинку після тяжкої праці біля свого господарства змушені мерзнути, застуджуватися у холодному, тісному приміщенні, де разом із ними мерзнуть люди (до речі, теж здебільшого жінки), які хочуть не на словах, а на ділі чимось порадувати односельчан, хоча би піснею та теплим словом?
Невже наше село таке бідне, що не заробило на ремонт Будинку культури, який, до речі, на папері вже відремонтований і «отримав друге дихання» — так написано в газеті. Та поки що в ньому мешкають тільки лисиці, та ще окремі сміливці можуть пошукати затишку для того, щоб викурити цигарку чи викинути сміття.
Поверніться, будьте ласкаві, обличчям до всіх виборців, хоч іноді згадайте про них і потурбуйтеся. Згадайте, як були молодими, чи вам було де зіграти партію в шахи, поганяти тенісний м’яч, послухати гарну музику, запросити дівчину до танцю? У нас усе це було, ми жили веселіше, спілкувалися щодня, бо двері нашого Будинку культури були гостинно відчинені для кожного. І хоч ми вже жінки похилого віку, та ще живі, й самих спогадів нам мало. Іноді хочеться заспівати пісню, обговорити новини. Багато з нас уже одинокі, і так тяжко, особливо у світлі останніх подій, усе переживати на самоті.
Тож, дорогі ви наші синочки й онуки, подбайте про людей, і вам повернеться це сторицею, чого ми вам і бажаємо.
З повагою і надією — учасники хорішківської художньої самодіяльності»

Прокоментувати ситуацію редакція попрохала Юлію Мутель — старосту в селах Хорішках, Юрках, Вільному, Загребеллі, Костівці,   Юрочках, Пашенівці.

— У Хорішках завжди підтримували місцеву художню самодіяльність, — розповіла пані Юлія. — Тодішня сільська рада і підприємства — її соціальні партнери — виділяли кошти на закупівлю сучасної музичної та звукопідсилювальної апаратури; наші аматори мають кілька комплектів чудових сценічних костюмів. Проблема полягала тільки у відсутності приміщення для культурно-масової роботи. Довгі роки наш сільський Будинок культури стояв руїною. Занепад почався у лихі дев’яності під час розпуску колгоспів, які утримували на той час усю соціальну сферу села. Заклад культури втратив старого хазяїна, а новий не з’явився, та й коштів на утримання СБК не було. Потім колись добротну будівлю почали потроху розтягати по цеглинці, причому робили це свої ж, місцеві. І тоді ніхто з селян не скаржився, що в Хорішках не працює Будинок культури! Значить, ситуацію вважали нормальною?
Відновлення клубу розпочалося у 2016 році, коли для капітального ремонту покрівлі були залучені кошти ТОВ «Агрофірма «Добробут» у рамках соціального партнерства. Останніми ж роками ремонтом клубу впритул почала опікуватися Козельщинська громада, до якої увійшла наша сільська рада. Було встановлено металопластикові вікна, металеві двері на першому та другому поверхах, а наприкінці минулого року завершився черговий етап довгоочікуваного ремонту приміщення, загальна сума витрат на який склала майже двісті тисяч гривень бюджетних коштів. У кімнатах першого поверху вирівняли, поштукатурили та пофарбували стіни, змонтували підвісну стелю «армстронг» і встановили світильники, прикріпили плінтуси. У відновленій залі облаштували невелику сцену для виступів. А ще нам подарували піаніно!
Щоправда, попереду ще багато роботи. Головне — це змонтувати опалення, бо зараз тут холодно для дозвілля та репетицій. Поки що немає стільців для глядачів, одягу сцени, віконних завіс, але все це потребує чималих коштів, тож упевнена, що будемо цим займатися, хоч і не за раз, а поступово.
За таких умов дуже прикро чути звинувачення у байдужості та небажанні розвивати культуру в селі. Адже доки нічого не робилося — претензій не було. Коли ж почали діяти — виявляється, не так, не настільки і не досить швидко… Чому ж мовчали тоді, коли розтягали клуб? Зрештою, чому не поставили ці запитання нашому селищному голові, коли він приїздив у село на особистий прийом громадян? Чи активності вистачає лише на те, щоб писати анонімні листи?
Насамкінець відкрию секрет: наша територіальна громада у рамках співпраці з Міжнародною організацією з міграції подала на конкурс для залучення грантових коштів у проєкт «Створення центру культурно-спортивного дозвілля у Хорішках». Чому спортивного? Бо у нас СБК та спортивна зала складають єдиний комплекс споруд, тож і розвивати їх ми хочемо у комплексі. Орієнтовна вартість проєкту розрахована приблизно на мільйон гривень, джерела фінансування: Міжнародна організація з міграції, виконком селищної ради, а також наші соціальні партнери — товариство «Агрофірма «Добробут»» і група компаній FERREXPO. Не буду розкривати подробиць проєкту, адже він іще має перемогти у конкурсі, щоб отримати фінансування від МОМ, до якого долучиться і решта партнерів. Сподіваюся, що нам це вдасться.
Але якщо й не вийде перемогти у конкурсі та залучити ґрантові кошти з Європи — у будь-якому випадку матимемо у своєму розпорядженні суму, закладену до бюджету громади для обов’язкового співфінансування проєкту, а також кошти на ці цілі від наших соціальних партнерів. Це близько півмільйона гривень. Тож у нинішньому році ми спрямуємо ці гроші на подальше облаштування місцевого закладу культури.

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *