Любов і пластик — речі несумісні

Європейська комісія хоче заборонити рекламу червоного м’яса, аргументуючи це трьома тезами: шкода здоров’ю, екології та тваринам. У Фінляндії створили безкоштовний калькулятор для підрахунку збитків від купленої з запасом і через це зіпсованої і викинутої їжі. У Денвері (штат Колорадо, США) місцева влада планує встановити роздягальні та душові для велосипедистів на дорогах. У Новій Зеландії планують заборонити продаж сигарет для тих, хто народився після 2004 року

Як бачимо, світ усе більше турбується про навколишнє середовище та здоров’я людини. А ми, як завжди, — ще тільки на шляху до цього. Взяти хоча б підготовку до Великодня та поминальних днів. Що ми робимо? Наводимо лад на подвір’ях, городах, полях. Як ми це робимо? Правильно, палимо. Особливо — торішню траву та стерню на полях. Сміття на несанкціонованих звалищах. І горять луки, болота, заповідні угіддя. Мало не щодня вулицями й дорогами мчить пожежна машина з сиреною на чергову пожежу. Гинуть дикі тварини, птахи, комахи — усе живе. Повітря наповнюється ядучим димом, яким дихає ніхто інший, як ми з вами.
А ось іще окрема тема. Усі помітили, що торгові точки «розквітли» найрізноманітнішими різнобарвними пластиковими букетами. І досі, уявіть собі, люди купують їх, щоб віднести до могил своїх рідних і близьких у поминальні дні.
Це не тільки питання екології. Хоча й воно — теж. Кожної весни навколо кладовищ ростуть купи торішніх віночків, букетів із пластику, які стають непотребом і які замінюють на такі ж самі, але свіжі. Куди дівають той пластик, скільки він лежатиме у землі, забиваючи її пори і не даючи їй дихати, не дозволяючи природнім процесам виконувати свою безпосередню роботу? Хтось думав про те, що скоро на місцях, де закопують оце пластикове сміття, не виросте й травинки, бо сам ґрунт стане пластиковим?
Екологи наголошують, що пластикові вінки і квіти не мають нічого спільного з виявом християнської віри, це традиція, що поширилася у радянські часи і в Європі нічого подібного немає.
Та є ще питання іншого, морального плану. Для чого ми йдемо на цвинтар у поминальні дні? Несемо до рідних могил свої спомини, шану, любов і пам’ять, свої молитви. І ці почуття нічим неможливо замінити. Вони — живі. То чому ж кладемо до надгробків мертвий пластик, нехай він дуже гарний і розцяцькований? Адже він не складе конкуренцію справжнім квітам. До того ж, більшість церковників узагалі вважають, що штучні квіти — це не просто несмак, а й неповага до померлих.
Якщо любите і пам’ятаєте своїх рідних — не принижуйте свої почуття штучним замінником. Посадіть тюльпани, петунії, чорнобривці. Принесіть троянду, півонію чи бузок — у залежності від сезону й погоди. Адже вони зберігають тепло ваших рук і вашого серця. Запаліть свічку й піднесіть молитву, бо вона зцілює душу. І тоді побачите, як змінюється на краще цей світ навколо нас.
Усім — щасливих Великодніх свят. Залишайтеся з нами!

Надія ЛИТВИН

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *