Православна консультація

Анна, 45 років:
«Ми з чоловіком у шлюбі 25 років, вінчані, маємо двох дітей. У храм стараюся ходити завжди, дітей меншими водила, тепер ідуть рідко, до Причастя раз на рік, і чоловік також. Він сердиться, коли вдома хочу молитися більше, каже що стаю фанаткою, щоб прочитала «Отче наш» — і досить. Мовляв, Бога треба мати в душі, не потрібно в домі багато ікон. Діти беруть приклад з батька і повторюють його слова. Старший син геть відходить від віри, страшно це бачити. Дуже боляче все це чути. Як діяти в такій ситуації?»
— У Вашого чоловіка та дітей період духовної кризи, вона буває у всіх. Щоб не спокушати чоловіка, моліться, коли його немає вдома. Любов’ю та добром зігрівайте Вашу родину.
Нехай Ваша любов до сім’ї особливо сильно проявляється після відвідування храму. «Невіруючий чоловік освячується через свою віруючу дружину, а невіруюча жінка — через свого віруючого чоловіка. Інакше діти ваші були б нечистими, а так — вони святі» (Кор 7:14).
«Також і ви, жінки, будьте слухняні чоловікам, щоб, якщо ті і не коряться слову, були б без слова підкорені Богу поведінкою своїх дружин, бачачи вашу чистоту і богобоязливе життя. Нехай ваша краса буде не зовнішньою, що залежить від пишних зачісок, від золота або від розкішного одягу. Адже Бог цінує внутрішню красу людини, нев’янучу красу лагідного і тихого духа.  Так прикрашали себе в минулому святі жінки, які сподівалися на Бога й корились своїм чоловікам.  Так Сарра була слухняна Аврааму і називала його паном.  І ви стали її дітьми, роблячи добро і не піддаючись ніякому страху» (1Петра 3:1-6).
Не варто забувати, що кожен сам відповість перед Богом за свої слова та вчинки. Також Господь каже: «Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам. І чого в оці брата свого ти скалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?» (Мф 7:1-3).

Лідія, 32 роки:
«Коли я ходила вагітною, то дуже хотіла, щоб народилася дівчинка, чіпляла на фігуру червону стрічку і просила на Провідну неділю у своїх померлих бабусь про стать дитини. Пройшло вже більше 4 років, я почала задумуватися, чи нічого не може статися з дитиною. Чула від людей, що нічого ніколи не можна просити у небіжчика на цвинтарі… Що мені робити?»
— Червоні стрічки нікуди вішати не потрібно — це забобони. Святі, пам’ять яких ми шануємо, — також небіжчики, і ми просимо їх про допомогу, на яку вони швидко відгукуються. Якщо наші покійні родичі вели благочестиве християнське життя, то в домашніх молитвах можна просити їх про допомогу, щоб, якщо вони разом зі святими, попросили у Бога допомоги для нас.   
Звичайно, батьки переживають за своє дитя, тому  пам’ятайте чудову рекомендацію: говоріть із Богом про дітей більше, ніж із самими дітьми. Він завжди буде поряд із дитиною, ми — ні, Він знає потрібні слова, щоб допомоги дитині зробити правильний вибір, ми ж не завжди їх знаходимо.
Бог створив людину для вічного щастя, незважаючи на падіння людства, Він дає можливість людині знову стати такою, якою вона має бути, — святою, наповненою божественною силою, безмежною любов’ю, і перебувати в обителі Царства Божого. Для цього нам потрібно бути уважними до Євангелія, шанувати канони Святої Церкви, творити добро і любов, як нас учить Ісус Христос; бути милосердними і щирими, трудолюбивими і вірними Йому та близьким. Для дитини це буде гарний приклад життя, який допоможе їй у сьогоднішньому та подальшому. Спаси Вас Господи!

Оля, 16 років:
«Я дуже люблю вишивати ікони бісером. Чи можна у великі свята та у неділю вишивати вечорами?»
— Якщо на свято чи в неділю Ви були на службі, після якої попіклувалися добрими справами і добрими словами про ближніх, виконали своє молитовне правило, — то можна. 


Джерело: troitskiy-hram.kiev.ua

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *