Православна консультація

— Деякі молоді мами чіпляють на дитячий візок червоні квітки. Від чого вони можуть захистити їхню дитину?
— «Господь – твердиня моя і пристановище моє…» (17 пс.). Дитину захищає Господь через Святі Таїнства: Хрещення, Миропомазання, Причастя. Через молитви матері, через молитви того, хто  поряд із дитиною, яка у візку. Згадую випадок, свідком котрого був сам. Мама прийшла у храм і запитала:
— Посоветуйте, к кому можна обратиться по вопросу вычитки? У меня ребенок страшно кричит.
Бабуся у неї питає:
— А ви ходите до храму, причащаєте дитину, молитесь?
Жінка відповідає:
— Причем здесь это?
— А при тому, що біснуваті ви, а не дитина, – сказала їй бабуся.
Як бачимо, бант почепити легше, ніж привести дитя до Бога. Але марновірство не захищає — захищає віра.

— Відстригати волосся дитині, коли їй виповнюється рік, – це християнський звичай?
— Ні. Під час Таїнства Хрещення і миропомазання, коли священник прочитає спеціальну молитву, він постригає дитину. Все інше – це традиція, яка не несе на собі абсолютно ніякого духовного навантаження.

 — Чому не можна плакати, коли поховаєш близьку людину?
Навіть Спаситель  не стримав своїх почуттів біля місця поховання Лазаря. А ми – люди, а не камінь. Питання  не у тому – плачемо ми чи не плачемо, –  а наскільки в ту хвилину ми переживаємо за душу людини, а не за втрачене тіло. Згадую такий приклад, коли дружина священника, матушка, на похороні своєї 16-річної дочки зовсім не плакала. Всі подумали, що вона психічно неадекватна стала. А коли в неї запитали про це, то вона сказала: «А чого я маю плакати? У мене була дуже хороша дитина і я віддаю її в руки Божі —  значно кращі, ніж мої і руки мого чоловіка. Я – щаслива». Знаєте, для того, щоб осягнути такий стан, потрібно бути глибоко віруючою людиною і розуміти, куди йде душа. Я би скоріше сказав так: плакати треба тоді, коли помирає людина, яка, на жаль, не готова до зустрічі з Богом і Вічністю. Страх – не в смерті, а в неготовності до неї. Ми – люди, і це природно, що ми плачемо. Я думаю, що важко зупинити сльози біля могили матері чи близької нам людини. Але молитва потрібна душі спочилої людини більше, ніж наші сльози, –  пам’ятаймо про це.

— Які, як і де мають висіти ікони в будинку?
Ікони повинні займати належне місце  у нашій оселі. Часто вони у нас стають додатком до того інтер’єру, який ми оформляємо. І часто батьківські старі ікони не вписуються в той інтер’єр. Ікони мають бути на східній стороні нашої оселі. Але, якщо немає такої можливості, то просто вибираємо гарне місце або робимо так званий молитовний куточок. Весільні ікони повинні висіти в спальні. Бажано, щоб в будинку були й ікони святих, імена яких ми носимо. У старі добрі часи ікони і хрест висіли на стіні при вході. Коли людина заходила у нашу оселю, то хрестилася до них, а чоловіки знімали головні убори.

На запитання відповів протоієрей Михайло Бучак
Джерело: konkurent.ua

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *