Вона уміла підійнятися над суєтністю

З Надією Антонівною я познайомилася спершу заочно, коли майже 30 років тому надіслала до редакції свої перші несміливі поетичні спроби. Вона відповіла мені підбадьорливим дописом, від якого у мене «виросли крила»…
Ми почали листуватися. Кожен лист цієї дивовижної жінки — це епістолярний шедевр, який вражає філософською глибиною та вмінням підійнятися над суєтністю. Жалкую, що у вирі недалекоглядної молодості не зберегла їх.
Згодом Надія Антонівна стала рецензентом і консультантом поетичних доробок учасників літературно-мистецької вітальні «Гармонія» при районній бібліотеці. Вражало її тонке відчуття Слова, майстерне використання різнобарвності нашої мови та глибока тактовність у спілкуванні з літераторами-початківцями.
Та й сама вона була талановитою поетесою.Я зачитувалася «Зміненою таємницею світу» — філософсько-етично-духовними есеями, що публікувались у «районці» і через які Надя намагалася докричатися до нас, пояснити пріоритет духовних цінностей над матеріальними та показати правильну життєву стежину. Не докричалася.
Можливо, тому Господь і забрав її так рано. Нам здається це диким і несправедливим, та у Нього свої аргументи, непідвладні людському розуму. Вірю, що зі своєї Небесної обителі вона бачить і чує нас, переживає та молиться, як робила це і в земному житті.

Галина МИКИТЕНКО,
бібліотекар

«Рай кожен сам у собі творить. І в тому помешканні, яке у своїй душі збудуєш, там і жити тобі навіки-віків…»

Фрагмент наукової роботи Тетяни Браславець «А я лишусь…»: творчий доробок поетеси Надії Синягівської»
у Малій академії наук.
Науковий керівник Л.М. Вірченко.

Сьогодні на Полтавщині є багато поетів, творчість яких чітко відбиває ритм часу. До таких людей належить Надія Синягівська — поетеса, журналістка.
Ця вродлива, з печально-глибокими очима жінка залишилася нерозгаданою таємницею. Її поезія — це мова душі авторки. Кожен вірш — відображення внутрішнього світу поетеси.
Надія Синягівська — чуйна, гарна жінка з дуже сильною чоловічою волею. Вона — ніжна квітка, яка розцвіла у царстві поезії й таланту. Ця думка приходить до мене щоразу, коли я читаю її поезію, у якій проявляється прагнення до життя, душевної гармонії, кохання.
Кожним віршем поетеса відкриває читачеві все нові й нові глибини свого багатого метафоричного світу, у якому вона вільно оперує звуками і барвами слова, щоразу подаючи його у новій якості змісту й форми.
Вона писала вірші на різну тематику. Вони входять у серце і полонять душі всіх, хто тільки доторкнеться до них, бо поезія Надії Антонівни близька людям, адже у кожній людині живе потяг до прекрасного, до вічного.

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *