Герой фронту і хлібної ниви

Олексій Гарець, уродженець с. Рибалок, 1925 року народження, виходець із багатодітної сім’ї, батько якої помер у голодовку, на військову службу був призваний 5 жовтня 1943 року. Після прийняття присяги 8 жовтня став курсантом стрілецького полку. А невдовзі уже воював на Лютезькому плацдармі за визволення Києва

Олексій Гарець з дружиною та сином

Із грудня 1943-го по травень 1944 року був сапером, потім аж до травня 1945 року служив у танковому полку.
Визволяв територію України, Польщі. Громив ворога на його території, штурмував Берлін.
Воював хоробро. Здійснив чимало подвигів. Нагороджений двома медалями «За відвагу», а ще — «За звільнення Варшави», «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною», орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (1985 рік) та ін.
Військову службу продовжував аж до березня 1949 року. За цей час був писарем, завідуючим складом, шофером.
Повернувшись додому, Олексій Ількович з 1950 року працював у місцевому господарстві імені Чкалова, спочатку на різних роботах, а з 1958 року — комбайнером і механізатором. Після виходу на пенсію з 1985-го по 1990 рік працював головою ревізійної комісії і за сумісництвом — начальником ПСО (протипожежної сторожової охорони).
О.І.Гарець був відомий у районі і за його межами. Він нагороджений Дипломом знатного хлібороба і дуже ним дорожив.

Олексій Ількович на зустрічі з учнями та їх батьками у Рибалківській школі

Був членом правління колгоспу. Мав організаторські здібності й ораторський хист. Часто виступав на різних зібраннях і нарадах. Щедро ділився досвідом своєї роботи. Був наставником молоді.
О.І.Гарцю як передовику на пільгових умовах було надано право на мотоцикл МТ-10, а згодом — автомобіль «Жигулі» (тоді, у часи тотального дефіциту товарів, це було однією з форм матеріального заохочення).
У 1960-х рр. на полтавській трасі, на ділянці Козельщинського району, серед інших був і портрет-панно О.І.Гарця.
Він мав без перебільшення золоті руки: був кровельником, грубником, жерстяником… Часто приходив людям на допомогу.
Був учасником художньої самодіяльності Рибалківського сільського клубу, грав у складі троїстих музик.
Цікавився футболом, грав у волейбол…
Разом із дружиною Марією Миколаївною виростили й виховали двох дітей — Надію й Анатолія.
Олексія Ільковича запрошували на зустрічі з учнями Рибалківської і Бреусівської шкіл.
Його хвилюючі розповіді як героя війни і хлібної ниви стали незабутніми.


Григорій Сердюк,
член НСЖУ

Використані матеріали: домашні архіви дочки О.І.Гарця — Надії Олексіївни Гарець (Куленко) і краєзнавця із с. Рибалок Анатолія Георгійовича Чепіжного.

Please follow and like us:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *